Нещодавно стало відомо про те, що співачка Адель вперше з’явиться на кіноекрані — вона візьме участь у новій стрічці Тома Форда "Плач до небес". З цієї нагоди ми пригадаємо історії відомих музикантів, які стали вдалими акторами, починаючи від Леді Гаги та закінчуючи Віллом Смітом.
Леді Гага
Музична кінострічка “Народження зірки” (2018) Бредлі Купера, де виконавиця чудово втілила головну роль, була високо оцінена, але це не був її дебют. У віці 15 років вона з’явилась в епізоді “Клану Сопрано” (2001) Тіма Вана Паттена в ролі однокласниці Ей-Джея Сопрано. Вже після здобуття світової популярності як поп-зірка, Леді Гага зіграла роль офіціантки Берти в “Місті гріхів 2” (2014) Френка Міллера та Роберта Родрігеса, а пізніше знялась у п’ятому сезоні антології Раяна Мерфі “Американська історія жахів” у 2015 році та здобула “Золотий глобус” за роль графині. Звісно, не варто забувати про її втілення Патриції Реджіані в “Домі Gucci” (2021) режисера Рідлі Скотта.
Реклама.
Девід Боуї
Боуї завжди був більше, ніж просто музикант. Його вважають однією з найбільш знакових фігур XX століття, і важко знайти сучасних гітаристів, на яких він не вплинув. Його найвідоміша роль у кіно — у фентезійному мюзиклі “Лабіринт” (1986) американського режисера Джима Генсона, проте він також з’являвся в еротичному фільмі жахів “Голод” (1983) Тоні Скотта, у містично-драматичній кінострічці “Вогонь, іди зі мною” (1992) Девіда Лінча, приквелі серіалу “Твін Пікс”, а також у багатьох інших проєктах.
Гаррі Стайлс
Стайлс прославився, коли був учасником чоловічого попгурту One Direction, а його акторський дебют відбувся у воєнному драматичному трилері “Дюнкерк” (2017) Крістофера Нолана, який отримав три премії “Оскар”. І це не було випадковістю. До його доробку входять також роль у трагікомедії “Мій поліціянт” (2022) Майкла Ґрандаджа та психологічному трилері “Не хвилюйся, люба” (2022) Олівії Вайлд.
Ідріс Ельба
Ідріс Ельба має унікальну фільмографію – він знявся у “Гангстері” (2007) та “Прометеї” (2012) Рідлі Скотта, “Хлопчиках-нальотчиках” (2010) Джона Льюссенгопа, двох частинах “Тора” (2011/2013) Кеннета Брана та Алана Тейлора, “Тихоокеанському рубежі” (2013) Гільєрмо дель Торо, “Безрідних звірах” (2015) Кері Фукунага. До того, як стати популярним актором кіно та телебачення, він виступав як ді-джей Big Driis у лондонських клубах. Навіть після швидкого підйому акторської кар’єри він не припинив займатися музикою: у 2010 році він випустив свій перший EP High Class Problems (за кілька місяців до прем’єри серіалу “Лютер” на BBC), а у 2019 році відіграв двогодинний сет на музичному фестивалі Coachella.
Вілл Сміт
Ще підлітком Вілл Сміт розпочав дуже успішну реп-кар’єру разом із Джеффом Таунсом, виступаючи під псевдонімом DJ Jazzy Jeff & the Fresh Prince. Їхній перший сингл Girls Ain’t Nothing But Trouble (1986) став хітом; дебютний альбом Rock the House (1987) увійшов до рейтингу найпродаваніших музичних альбомів Top 200 від журналу Billboard. У 1991 році NBC створив “Принц із Беверлі-Гіллз”, заснований на образі Сміта — він знімався там шість сезонів, перш ніж досягти голлівудського рівня з комедійним бойовиком “Погані хлопці” (1995) Майкла Бея, “День незалежності” (1996) Роланда Еммеріха та “Люди в чорному” (1997) Баррі Зонненфельда. Пізніше він був номінований на “Оскар” за фільми “Алі” (2001) Майкла Манна та “У гонитві за щастям” (2006) Габріеле Муччіно.
Джастін Тімберлейк
Тімберлейк починав свою кар’єру в телевізійному шоу “Клуб Мікі Мауса” (1995) разом із Раяном Ґослінґом, Брітні Спірс, Крістіною Агілерою та майбутнім колегою по ’N Sync Джейсі Шазеєм, проте його акторська кар’єра почала активно розвиватися після завершення епохи бой-бенду. Він отримав дві “Еммі” за участь у скетч-шоу “Суботнього вечора в прямому ефірі” та знявся у “Соціальній мережі (2010) Девіда Фінчера, “Поганій вчительці” (2011) Джейка Касдана, “Друзях по сексу (2011) Віла Глака, “Альфа-дозі” (2007) Ніка Касаветеса та “Всередині Льюїса Дейвіса” (2013) Джоела та Ітана Коенів. Паралельно він розвивав музичну кар’єру, випустивши п’ять студійних альбомів і десятки синглів.
Квін Латіфа
Квін Латіфа — одна з небагатьох гіп-хоп виконавиць, яка була номінована на “Оскар” за акторську майстерність (мюзикл “Чикаго”. 2002, Роба Маршалла). Але перед тим, як з’явитися у “Барбершопі 2. Повернення до справи” (2004) Кевіна Родні Саллівана, “Салоні краси” (2005) Біллі Вудраффа, “Лаку для волосся” (2007) Адама Шанкмана та “Гарячих матусях" (2017) Малкольма Д. Лі, вона була реп-виконавицею. Її дебютний альбом All Hail the Queen з хітом Ladies First вийшов у 1989 році.
Мадонна
У 1985 році, трохи менше ніж через рік після виходу її знакового альбому Like A Virgin, Мадонна виконала одну зі своїх найвідоміших ролей у фільмі Сьюзан Зайдлеман “Відчайдушно шукаю Сьюзен” разом з акторкою Розанною Аркетт. Справжнє визнання прийшло згодом: після декількох музичних трансформацій вона отримала “Золотий глобус” за найкращу жіночу роль у “Евіті” (1997) Алана Паркера. Вона також запам’яталася як Мей Мордабіто з “Їхньої власної ліги” (1992) Пенні Маршалл, знялася у драмеді “Найкращий друг” (2000) Джона Шлезінгера та з’явилася у “Помри, але не зараз” (2002) Лі Тамагорі.
Шер
Мегазірка відтоді, як вона вирвалася на фолк-рок сцену у складі дуету Sonny & Cher у середині 1960-х, Шер отримала свою першу акторську роль у тому ж десятилітті (зіграла роль моделі в серіалі “Агенти А.Н.К.Л.”). Незабаром після цього вона дебютувала на Бродвеї у постановці Роберта Альтмана "Повертайся до п’ятірки та десяти, Джиммі Дін, Джиммі Дін" і повторила свою роль в її екранізації 1982 року, за яку була номінована на премію “Золотий глобус”. Згодом вона знялася разом із Меріл Стріп і Куртом Расселом у фільмі “Шовкове дерево” (1983) Майка Ніколса, а у 1985 році здобула нагороду Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі "Маска" (1985) Пітера Богдановича. Після цього були "Іствікські відьми" (1987) Джорджа Міллера, "Влада місяця" (1987) Нормана Джуісона, "Русалки" (1990) Річарда Бенджаміна та "Mamma Mia! 2" (2018) Ола Паркера.
Френк Сінатра
Френка Сінатру найчастіше згадують як музиканта, проте він мав видатну акторську фільмографію у 1950-х та 1960-х роках, знімаючись як у мюзиклах ("Підніміть якорі" (1945) Джорджа Сідні; “Звільнення у місто” (1949) Джина Келлі та Стенлі Донена; "Хлопці та ляльки" (1955) Джозефа Манкевича; "Пріятель Джої" (1957) Джорджа Сідні), так і в драмах — "Відтепер і навіки" (1953) Фреда Циннемана (за яку він отримав “Оскар” за найкращу роль другого плану у 1954 році), "Людина із золотою рукою" (1955) Отто Премінґера (номінація на найкращу чоловічу роль) та "І побігли вони" (1958) Вінсенте Міннеллі.
