Усі ми хоча б раз переживали, або, можливо, навіть сприймали, неприємні моменти в ресторані. Помилки роблять не лише ті, хто рідко відвідує заклади харчування, а й ті, хто вважає себе знавцями етикету за столом.
Гучні дискусії з персоналом, неналежна поведінка за столом або невдалі спроби розділити рахунок — такі дії не лише ставлять нас у незручне становище, але й створюють певне враження про нас в очах інших.
Ресторанний етикет — це не надмірна формальність, а радше комфорт, повага та здатність бути тим, з ким приємно сидіти за одним столом.
Все починається задовго до того, як ви зайдете до ресторану. Бронювання столика – це не просто спосіб забезпечити собі місце в бажаному закладі, а й жест поваги до ресторану та його співробітників.
У певних ситуаціях, особливо якщо це ресторан високого класу або модне місце для вечірніх зустрічей, прихід без бронювання вважається порушенням етикету. Це може спричинити дискомфорт для персоналу та створити враження, що ви сприймаєте це місце лише як випадкову зупинку.
Після бронювання столика вкрай важливо дотримуватися узгодженого часу. Запізнення на 10-15 хвилин зазвичай прийнятне, але якщо воно перевищує цей час, варто зателефонувати заздалегідь та повідомити про це. У деяких закладах, якщо ви не з'явитеся протягом 15-20 хвилин, ваше бронювання може бути анульоване, а прихід із здивованим виглядом, очікуючи на готовий столик, може призвести до незручної ситуації.
Що робити, якщо запропонований вам столик вам не подобається? Ви можете попросити вас пересунути, але зробіть це без жодних зайвих суєт чи роздратування. Наприклад, фраза «Якщо можливо, ми б віддали перевагу столику біля вікна» буде виглядати поважно. Натомість, заяви на кшталт «Нам це не подобається, ми хочемо піти туди» можуть здивувати персонал.
У харчуванні є принцип: спілкування з персоналом – це мистецтво, а не право. Звертатися до них на «ви», вигукувати «привіт, дівчино» чи «юначе» – це значна помилка. Набагато витонченіше та ввічливіше сказати: «Вибачте, можна хвилинку?» або використовувати нейтральні прохання: «Будь ласка, принесіть…».
Якщо офіціант поруч, утримайтеся від спроб привернути його увагу, розмахуючи руками чи клацаючи пальцями (це вважається неввічливим). Достатньо буде простого погляду та легкого кивка.
Розмови з офіціантами заслуговують на особливу увагу. Якщо ви чимось незадоволені, критика прийнятна, але її слід висловлювати відповідно. Замість того, щоб казати: «Яка жахлива подача!», краще сформулювати: «Здається, страва пересолена. Можливо, це можна виправити?» Конструктивний зворотний зв’язок є важливим для хорошого обслуговування та допомагає уникнути неприємних наслідків (зрештою, офіціант виступає вашим сполучною ланкою між вами та кухнею).
Знайдіть час, щоб уважно та без поспіху прочитати меню. Запитувати: «Що у вас?» — це серйозна помилка етикету. Ще більш недоречно вимагати страви, яких немає в списку. Деякі гості намагаються продемонструвати свої знання, замовляючи «щось особливе від шеф-кухаря». Зазвичай це сприймається як недоречне, хоча у вишуканих закладах, особливо для постійних клієнтів, таке прохання може бути доречним, якщо його делікатно обговорити з офіціантом. Важливо відрізняти це спонтанне прохання від формальних пропозицій, таких як «меню шеф-кухаря» або дегустаційний вибір, де гість свідомо довіряє вибору шеф-кухаря.
Вибір страв для всіх є прерогативою або господаря вечора, або особи, яка пропонує страву, з урахуванням уподобань інших. Твердження: «Я оберу за всіх нас» доречне лише тоді, коли ви дійсно розумієте смаки групи. В іншому випадку це просто неповага. Якщо ви не впевнені, ви можете звернутися за рекомендацією до офіціанта. Однак, якщо ви запитаєте: «Що ви порадите?», не уточнивши свої смаки, це ставить їх у скрутне становище. Краще бути конкретним: «Я люблю ніжне м’ясо; що б ви порадили?»
Замовлення вина – це церемоніальний процес. У ресторанах з високою репутацією його обирає або господар вечора, або хтось із обізнаних людей. Коли сомельє презентує пляшку, він показує етикетку не для естетики, а для того, щоб переконатися, що ви отримаєте правильне вино. Помилки можуть траплятися, і схвальний кивок означає, що пляшка справді правильна.
Після цього проводиться дегустація. Вона не для того, щоб визначити, чи подобається вам смак! Натомість, вона перевіряє наявність будь-яких недоліків у вині. Ви можете відмовитися від нього, якщо воно зіпсоване, але не лише тому, що вам не подобається смак.
Ваша поведінка за їжею відображає ваш рівень вишуканості. До поширених помилок належать розмова з повним ротом, неправильне тримання столових приборів (ніж у правій руці, виделка в лівій, якщо ви не лівша), незграбне поводження зі столовими приборами та надмірне нахиляння над тарілкою.
Особливу обережність слід дотримуватися з хлібом: ми відламуємо шматочок і підносимо його до рота, але не відкушуємо від цілого шматка.
Завершення вечора передбачає навички правильного розрахунку. Рахунок оплачує той, хто запросив. Якщо ініціатива була спільною, прийнятно її розділити; проте обговорення цього голосно та відкрито вважається поганим тоном.
Якщо платить одна особа, інші не повинні перевіряти чек. Це вважається неввічливим.
Хоча чайові формально не є обов'язковими, вони слугують жестом вдячності за відмінне обслуговування та очікуються в багатьох культурах. В Україні, як і в багатьох інших країнах, загальноприйнятим стандартом для хорошого обслуговування є 10%, а для виняткового — до 15%. Однак важливо пам'ятати, що ця традиція не є універсальною: наприклад, у Японії залишати чайові вважається образою, а в деяких європейських країнах плата за обслуговування може бути вже включена до загальної суми рахунку.
Якщо ви розплачуєтеся карткою, бажано включити чайові до загальної суми (якщо термінал дозволяє) або залишити їх готівкою.
Ресторанний етикет – це не просто формальність, а засіб зробити вечір приємним і комфортним. Він допомагає запобігти незручним ситуаціям, сприяє змістовним зв'язкам і навіть впливає на враження, яке ви створюєте про себе. Зрештою, бути людиною, з якою легко та приємно ділити стіл, – це справжнє мистецтво.
Джерело: ukr.media
