Нещодавно у мене була в гостях одна жіночка, досить далека родичка. Завітала до нас у місто у якихось своїх справах і залишилася в мене на ніч. Вона вже в роках, і раніше ми частіше контактували з однією з її дочок. Вони з чоловіком колись спорудили собі дім переважно власноруч. І ось на цій темі ми й почали бесіду. Багато цікавого вона розповіла. Що певні моменти після прожитих років сприймаються трохи по-іншому. Гадаю, тим, хто розмірковує над зведенням власного будинку, буде цікаво прочитати.
Будівництво
Зводити дім вони почали у 1993 році. Їй тоді було 25 років, чоловікові 29. Вони були молодими. Вони придбали ділянку, на якій розташовувався старий дерев’яний будиночок на 35 квадратних метрів з пічним обігрівом і зручностями на вулиці. Кошти на це отримали, продавши однокімнатну квартиру. Передбачали, що використовуватимуть його як тимчасове помешкання, поки будується основний дім. На той час у них уже була дворічна донька. Чоловік трохи раніше започаткував своє СТО. Відновлював пошкоджені автомобілі, продавав автозапчастини. Бізнес процвітав. Будинок вирішили будувати добротний. Тоді не було інтернету, щоб підібрати проєкт. Тому архітектурою особливо не заморочувалися. Вирішили, що дім має бути просторий.
Вирили котлован і залили фундамент 10 на 10 метрів під цокольний поверх. Через рік почали класти цегляні стіни. Будинок планували на два поверхи, причому другий поверх не мансардного типу. Справи йшли вгору, і окрім СТО відкрився ще й магазин автодеталей. На зведення стін пішов рік. Гроші економили, доки будували. Чоловік дуже багато працював, щоб усе встигнути. Інколи наймав робітників, інколи працював самостійно. Каркас будинку під покрівлею був готовий за 3 роки. Далі розпочалося внутрішнє оздоблення. Але ось із ним не дуже заладилося. Грошей уже заробляли не так багато, як хотілося б, а ціни росли. Усе ускладнювалося ще й тим, що доводилося виділяти кошти на утримання вже двох будинків. У тимчасовому будиночку облаштували нормальну каналізацію та зробили невеликий ремонт.
Зрештою, через 5 років від початку будівництва вони зрозуміли, що необхідно вже заселятися в дім і завершувати оздоблювальні роботи. Зрештою, повністю дім завершили через 8 років від початку будівництва.
Чому розчарувалися в будинку
А тут усе нескладно. Майже 10 років життя на нього було витрачено. Поки його зводили, заощаджували на всьому. Чоловік собі спину декілька разів зірвав. Постійно доводилося інтенсивно працювати, щоб на все вистачало грошей. А це забирає час у дітей. Нібито вихідний, треба кудись із ними піти, погратися, а ти з дивана піднятися від знемоги не можеш. Зараз діти виросли. Старша дочка мешкає за кордоном із сім’єю. Молодша завершує навчання у ВНЗ. Чоловік заробляє, звичайно, але значно менше, ніж раніше. І навіть витрати на опалення — вже значна частина бюджету. І ось, як вона сказала, ходимо з ним по дому і думаємо: а навіщо ми такі палати собі звели? Обігрівати з кожним роком стає все дорожче (у них вугільне опалення). І пенсія вже зовсім скоро. А оскільки вони все життя працювали на себе, то й пенсія в них буде мінімальною.
