Вогонь є наріжним каменем цивілізації, проте шлях до його опанування був тривалим і складним. Серед численних питань, над якими розмірковують археологи, одне особливо цікаве полягає в тому, чи були неандертальці здатні самостійно розпалювати вогонь, чи вони використовували лише вже існуючі джерела вогню, такі як ті, що розпалюються блискавкою. Нещодавнє дослідження, проведене вченими з Лейденського університету, дає цікавий погляд на це питання, як повідомляє Ukr.Media.
Чому дослідження неандертальців щодо розпалювання вогню є таким важливим?
Протягом багатьох років дослідники дискутують щодо складності технологій неандертальців. Добре задокументовано, що вони активно використовували вогонь: археологи виявили залишки вогнищ у їхніх середовищах існування, обвуглені останки тварин і навіть відкладення сажі в печерах. Однак залишається незрозумілим, чи мали вони здатність самостійно генерувати полум'я, чи просто доглядали за знайденими ними багаттями, наприклад, тими, що виникають під час штормів. Західноєвропейські неандертальці становлять особливий інтерес, оскільки існує найменше непрямих доказів того, що вони займалися активним розведенням вогню.
Досі панівні теорії зводилися до використання кременю та піриту для створення іскор або просто підтримки існуючого полум'я. Тому будь-який експеримент, спрямований на відтворення давніх технік розпалювання вогню, є надзвичайно цінним.
Експеримент з піролюзитом: що вдалося перевірити дослідникам?
Найновіше дослідження, проведене командою з Нідерландів, зосереджено на відкритті чорного мінералу, відомого як піролюзит (що складається переважно з діоксиду марганцю). Фрагменти цього мінералу неодноразово знаходили на стоянках неандертальців, зокрема у Франції. Раніше вважалося, що неандертальці використовували цей мінерал у декоративних цілях — як пігмент для розпису тіла або предметів. Однак нова гіпотеза припускає, що піролюзит міг використовуватися для сприяння запалюванню труту.
Щоб дослідити це, вчені провели серію експериментів, використовуючи різні матеріали для труту — речовини, які спалахують від іскри. До них належали шматочки кори, деревна стружка та висушена рослинність. Мінерал додавали до труту у вигляді дрібного порошку.
Висновки були показовими: присутність піролюзиту значно знизила температуру, необхідну для займання матеріалів. Деякі види труту починали тліти майже вдвічі меншою температурою, ніж без цього мінералу. Крім того, для виникнення вогню було потрібно менше іскор, а інтервал від першої іскри до займання скорочувався в середньому на п'ятдесят відсотків. Однак вміст вологи в деяких матеріалах був вирішальним, тому оптимальних результатів досягали шляхом їх сушіння за кімнатної температури.
Чому піролюзит сприяє запалюванню вогню?
Властивості діоксиду марганцю роблять його унікальним для таких експериментів. При нагріванні цей мінерал сприяє вивільненню кисню, який, у свою чергу, сприяє горінню. По суті, він діє як каталізатор — речовина, яка прискорює хімічну реакцію, не витрачаючись у процесі. Додатковий кисень дозволяє труту легше запалюватися, навіть коли температура та кількість іскор обмежені.
Чи є докази того, що неандертальці справді використовували цю технологію?
Ось тут і починається захоплення. На різних місцях розкопок поруч із вогнищами та шарами обпаленого труту було виявлено сліди подрібненого піролюзиту. Однак археологам досі не вдалося знайти жодних достовірних інструментів для подрібнення чи наборів для труту, що містять цей мінерал. Це свідчить про те, що експеримент лише підтверджує реальність та потенціал такої технології, але не надає прямих доказів її широкого застосування.
Дослідники наголошують, що навіть якщо неандертальці випадково виявили корисні властивості піролюзиту, це відображає їхню спостережливість та здатність робити висновки з досвіду. Якщо знання про мінерали передавались у межах їхньої спільноти, це свідчить про ще вищий рівень соціальних та технологічних можливостей.
Як це відкриття змінює наше уявлення про неандертальців?
Здатність цілеспрямовано вибирати матеріали та поєднувати їх для полегшення виконання повсякденних завдань свідчить про вищий рівень мислення, планування та креативності. Якщо неандертальці справді використовували піролюзит для розпалювання вогню, це ставить їх набагато ближче до сучасних людей, ніж вважалося раніше. Їхні технології, знання та навички видаються складнішими та багатограннішими.
Важливо зазначити, що наука ще не зібрала повного набору доказів такого використання мінералу в давнину, але завдяки експериментальній археології ми отримуємо чіткіше уявлення про те, на що були здатні наші предки. Кожне дослідження такого характеру є кроком до глибшого та гуманнішого розуміння еволюції та історії людини.
За даними дослідження Лейденського університету, кафедри археологічних та антропологічних наук.
Джерело: ukr.media
