Ті, хто подорожував Німеччиною, знають, що існують автобусні зупинки, до яких неможливо дістатися. Це не занедбані зупинки; вони навмисно розміщені.
Такі зупинки завжди добре обладнані, позначені відповідними знаками, мають лавку, укриття і навіть підроблений розклад руху, що робить їх дуже схожими на справжні зупинки.
У Німеччині їх називають «фіктивними кущами» або «шайнбушальтестелен». Хоча це не виключно німецька проблема, подібні домовленості можна знайти й в інших країнах (наприклад, у Великій Британії, Нідерландах).
Багатьох людей може спантеличити призначення цих структур, вони можуть вважати їх дивацтвами.
Давайте обговоримо обґрунтування їхнього існування.
Важливим аспектом є те, що ці зупинки зазвичай розташовані поблизу будинків для людей похилого віку, психоневрологічних клінік, лікарень та реабілітаційних центрів. Іноді вони навіть розташовані на території цих установ.
Завдяки цьому підходу спеціальні установи мають на меті підтримувати людей похилого віку, які борються з деменцією, хворобою Альцгеймера та різними проблемами психічного здоров'я.
Коли людина з когнітивними порушеннями, яка дезорієнтована, помічає автобусну зупинку, вона може вирішити почекати на автобус. Це дає персоналу можливість знайти її та повернути під опіку медичних працівників та членів сім'ї.
Основний психологічний механізм полягає в тому, що багато людей з деменцією тримаються за спогади про минулі рутини та суспільні очікування. Очікування автобуса є звичною та соціально прийнятною реакцією на дезорієнтацію від «втрати» або бажання «повернутися додому». Зупинка діє як «місце зустрічі» або «безпечна гавань», де людина відчуває себе зобов’язаною залишатися. Це також полегшує почуття тривоги та паніки, оскільки людина сприймає себе так, ніби «контролює» ситуацію, чекаючи на транспорт.
Джерело: ukr.media
