Під час перегляду кінофільмів або історичних зображень, ви, ймовірно, зауважували, що володарів (фараонів) Давнього Єгипту представляють із незвичайними штучними бородами. Звідси виникає логічне питання: для чого фараонам знадобилися ці бороди і чи був у цьому який-небудь потаємний сенс?
У істориків є безліч цікавих гіпотез і думок щодо носіння штучних борід фараонами.
Короткий погляд на історію традицій гоління в Давньому Єгипті
Історія відношення до волосяного покриву в Давньому Єгипті досить своєрідна, і про неї слід розповісти дещо детальніше, перед тим як перейти до накладних борід фараонів.
Очевидно, що в додинастичний період Єгипту чоловіки нерідко мали вуса і бороди. Це просто побачити, наприклад, на малюнках палітри Нармера або на статуї царевича Рахотепа (сина фараона Снофру), котрий зображений з підстриженими вусами і нагадує Фредді Мерк’юрі. Також зображення з пишними бородами археологи часто знаходили на масках мумій єгипетських правителів часів Першого перехідного періоду і Середнього царства.
Проте на самому початку династичного періоду тенденція на волосся на обличчі почала зникати, і гоління стало дуже поширеним явищем, принаймні серед знатних шарів суспільства. А через деякі покоління гоління поширилося і на все інше населення Єгипту. З того часу волосся на обличчі стало символом низького суспільного статусу людини (наприклад, раба).
Деякі науковці припускають, що гоління в Давньому Єгипті стало настільки обов’язковим, що було майже негласним законом. Не голитися могли тільки люди, котрі перебували в жалобі, або ті, хто відправлявся в закордонну подорож. Ці слова підтверджує відомий давньогрецький історик Геродот, який відвідав Єгипет у V столітті до н. е. У своїх роботах він писав, що довге волосся і борода у єгиптян є знаком великої печалі та скорботи, а в звичайному житті носити їх не було заведено.
Найдавнішими інструментами для гоління у єгиптян, мабуть, були гострі кременеві леза, як правило, вставлені в дерев’яну ручку. З розвитком металургії у II тисячолітті до н. е. єгиптяни почали активно використовувати тонкі мідні бритви у формі півмісяця, а з часів Середнього царства з’явилися трапецієподібні бронзові бритви, знайдені археологами в Кноссі на Криті. Згодом (приблизно в I тисячолітті до н. е.) бритви почали виготовляти переважно з заліза. Безсумнівно, така розвинена культура гоління швидко призвела до появи перших у світі цирульників. Вони навчалися цьому ремеслу, відвідували будинки аристократії, заробляючи собі на прожиття, а також працювали для звичайних клієнтів на вулиці. Археологи також часто знаходять зображення перукарів на стінах давньоєгипетських гробниць.
Наприклад, добре відомо, що єгипетські жерці видаляли абсолютно все волосся на своєму тілі, включно з бровами та віями, щоб дотримуватися ритуальної чистоти (тому що вони вважали, що волохатість — знак тварин і брудних кочівників-бедуїнів). Жінки ж видаляли волосся з ніг, пахв та області бікіні, використовуючи пасти з меду та олії не тільки заради гігієни, а й для краси (бідніші жінки використовували для цього миш’як і вапно — подібний спосіб згодом поширився в європейських країнах).
Загалом гігієна в Давньому Єгипті була дуже важливою для всіх, як для вищих класів, так і для нижчих, оскільки жаркий клімат не сприяв дотриманню чистоти. Саме тому традиція гоління була настільки розвиненою і певний час була важливою соціальною нормою, якої неухильно дотримувалися.
Крім того, цікаво, що поза релігійним контекстом бороди в єгипетському мистецтві зазвичай вказували на іноземне походження та нецивілізованість, але фараон був єдиним винятком. Усі вороги Давнього Єгипту (майже всі народи, що жили за межами долини Нілу, вважалися ворогами), часто зображувалися з бородами. Неприязнь стародавніх єгиптян до іноземців також може пояснити велику популярність гоління на їхній батьківщині.
Але повернімося до суті статті. Чому фараони носили штучні бороди?
Єгиптяни вищого класу часто носили перуки з китицями або кульками з ароматичних смол, котрі робили з вовни або зі зрізаного волосся, а також могли носити короткі накладні борідки. Жителі нижчого класу, до речі, теж могли прикрашати себе перуками. Однак тільки фараон мав право носити довгу накладну бороду. Після смерті, під час муміфікації, саме йому одягали особливу — закруглену, тонко сплетену бороду, обвиту золотими нитками, як у бога Осіріса. З такою ж бородою його зображували на статуях і гравюрах.
Чому тільки фараону?
Все дуже просто: бороди у фараонів у давньоєгипетському мистецтві, завжди були втіленням їхньої божественної природи, хоча, звичайно, не всі боги-чоловіки носили такі бороди. Та не варто плутати бороди фараонів зі звичайним волоссям на обличчі, яке єгиптяни вважали ознакою низького суспільного статусу.
Деякі історики вважають, що накладна борода фараона символізувала промінь сонця! А оскільки сам фараон вважався богом, сином бога сонця Ра, то борода із золотих ниток могла свідчити про божественність, яку випромінював юний правитель під час урочистих заходів. Як відомо, у віддзеркаленні сонця на воді часто можна помітити мерехтливі смуги та брижі. Це може пояснити, чому накладні бороди фараонів мали характерну плетену або хвилясту структуру, а також чому сама борода ідентична бороді бога Осіріса.
Тож гіпотеза, що фараон носив накладну бороду, аби бути схожим на сонце, що сяє над Нілом, є досить поширеною. Відповідно до цього переконання, фараон підкреслював свій статус живого бога, одягаючи в особливих випадках штучну бороду, закріплену мотузкою.
Також деякі історики припускають, що накладна борода фараона могла бути простим царським атрибутом або аксесуаром, але це твердження часто піддають критиці. Адже зазвичай тільки фараон зображувався з бородою Осіріса на таблицях, статуях чи малюнках, що вказує на явний зв’язок правителя з божественною природою.
Такий тип бороди був настільки поширений в офіційних королівських портретах, що навіть жінку-фараона Хатшепсут зображували з накладною бородою на її офіційних портретах. Втім, ніхто не може точно сказати, чи носила вона її насправді.
Так чи інакше, накладна борода точно не була звичайним аксесуаром, а була символом божественної влади фараона і вважалася таким же королівським атрибутом, як і посох уас, що асоціювався з владою та могутністю богів Сета й Анубіса.
