Багато японців у вихідні дні воліють подорожувати країною.
У префектурі Канагава, в Японії, є кілька чудових місць для відвідування. Одне з них – місто Одава́ра (яп. 小田原市, おだわらし, Оdawaɾa). Воно розташоване на самому узбережжі Сагамської затоки. Його пейзаж нагадує мій рідний Крим.
Японці поважають свою країну, вміють зберігати та робити привабливими для відвідування історичні об’єкти. Власне тому Японія і стала однією з найпривабливіших у світі для туристів. Утім, японці й самі віддані мандрівники та поціновувачі власної історії та традицій. Кожні вихідні та свята вони вирушають усіма популярними й не всім відомими напрямками задля отримання нової порції чудових вражень від країни та поновлення набутих знань раніше.
Отже, місто виникло на основі середньовічного містечка біля замку Одавара XVI століття, резиденції самурайського роду Ходзе, який був на чолі східнояпонського регіону Канто. З XVII століття місто стало призамковим містечком роду Окубо, відігравало роль постою на Східноморському шляху. Але статус міста отримало тільки 1940 року.
Море і риби. Усього достатньо
Прекрасне місце для сімейних розваг. Тут проходить безліч фестивалів у різні пори року. Традиції святкувати що завгодно, щоб усім було смачно і весело, в Японії повсюдні. Фестивалі троянд, ірисів та інших квітів, а також храмові свята та багато інших. У середині травня додається і рибна тема. Місце проведення цього щорічного фестивалю: рибний порт Одавара.
Місто відоме своєю багатою рибальською культурою. Саме сюди рибалки до сходу сонця завозять те, що спіймано того ж ранку: морського ляща, скумбрію та сардини. На все це чекають зранку представники місцевих ринків і ресторанів. Кращого місця, щоб насолодитися морепродуктами та оцінити морське життя, годі й шукати. Під час свята можна придбати свіжу рибу, отримати враження в тактильному акваріумі.
Зголодніти теж не дадуть. Під час заходу тут розташовують лотки та майданчики кілька місцевих ресторанів, де можна скуштувати різноманітні страви з риби та численних морепродуктів. Ще й під’їхати до місця можна ближче навіть із самого Токіо просто залізницею, яка так мудро і доволі зручно облаштована по всій Японії.
Отже ми відвідали традиційний рибний ресторан у порту. Там навчилися готувати собі їжу на вогні. Спочатку відвідувачі самі обирають собі меню зі свіжих підготовлених рибопродуктів, креветок чи черепашок із молюсками. Потім офіціант запалює вогонь на газовому мангалі просто посеред вашого столика. Поки викладені на решітку морепродукти смажаться, можна набрати юшки, вареного рису, солоних огірків тощо. Тут потрібно визначитися вчасно скільки ви в принципі можете цього скуштувати, бо столик дається на годину. Треба встигнути приготувати і пригоститися смачненьким. Усе це дуже захоплююча справа.
Дещо про сьогунів
Після обіду можна вже вирушити в центр міста, щоб відвідати середньовічний замок сьогунів. Однойменний новий серіал на популярній платформі викликав цікавість багатьох до епохи самурайських воєн і середньовічної Японії. Сьогодні, як пишуть у довідниках, – найвища військова посада в Японії (10-19 століть, до 1868 р.). Також це очільник самурайського уряду (сьогунату або кубо), що співвідноситься з рівнем “маршала” в західних та “гетьмана” у східноєвропейських арміях.
До 811 року нашої ери сьогуни в Японії керували арміями, які підкорювали народ емішів, яких вважали “варварами”. Після підкорення емішів і приєднання їхніх земель, а це весь північний схід острова Хонсю, ворогів не залишилося. Через деякий час могутні завойовники стали ворогувати між собою. Нам це зрозуміло через схожі події в цей історичний проміжок.
До початку XIII століття посада сейї-тайсегуна перетворилася на спадкову. Вона стала синонімом лідера самураїв Японії і глави самурайського уряду. Слово “сьогун” асоціювалося відтоді тільки з цією посадою, а не різноманітними “сьогунами” давніх часів. Поєднання сьогунської посади і функцій глави японського уряду зберігалося до середини XIX століття. Пост сейї-тайсегуна був ліквідований імператорським указом 1867 року.
Замок Одавара в префектурі Канагава внесено до списку 100 відомих замків Японії. Перший власник замку: рід Ооморі (але це не точно). Замок Одавара наприкінці XV століття збудував і розширив Ходзе Соун. Комплекс став центром контролю над регіоном Канто. Могутні військові лідери намагалися взяти замок, але фортеця довго залишалася неприступною. Основні визначні пам’ятки: головна вежа Тенсю, ворота Токівагімон, Домон, Умадасімон. Розкопки на території замку тривають досі, деякі об’єкти поки що не відновлені.
Знаменитий замок регіону Канто внесений до 100 відомих замків Японії. Для захисту від нападу військ Тойотомі Хідеосі було побудовано 9-кілометрові “загальні укріплення” – согамае. Місто-замок захищали ровами і земляними валами. Загальна територія замку, обнесена стінами, становила близько 170 га. 1590 року Хідеосі напав на Одавара, утім замок залишався непохитним навіть перед лицем 220-тисячного війська. Після тривалої облоги, втративши підтримку допоміжних об’єктів, він опинився в ізоляції і зрештою здався.
З XVII століття замком управляли старші васали сьогунату Токугава, але 1870 року замок був скасований урядом Мейдзі. Багато споруд було знесено. Кам’яні стіни замку, що залишилися, звалилися під час Великого землетрусу Канто 1923 року.
Нині тут облаштовано парк замку Одавара з реконструйованою 1960 року головною вежею. Помилуватися замком, сезонними квітами та для відпочинку люди сюди приходять із сім’ями. На огляд виставлено важливі історичні документи, портрети власників, уцілілі самурайські обладунки тощо, втім, дух епохи передано відчутно.
Підйом нескінченними сходами від самої землі через місток над ровом, до входу в фортецю, потім до головної вежі замку, в середині самого замку аж до 4-го поверху, де можна вийти на веранду, обійти замок уздовж стін назовні – хвилююча подорож у часі. Можна спіймати себе на думці, що саме так великі сьогуни, володарі міст і вершителі людської долі, саме з цієї веранди дивилися на цей неймовірний краєвид, із синім морем посередині поміж гірських пагорбів з боків, – почуваєшся мандрівником у часі.
Стаття написана з великою пошаною до країни сонця, що сходить та її народу за підтримку і всебічну допомогу Україні у визвольному русі до Перемоги. Шана і подяка українським захисникам і народу за підтримку ЗСУ. З великою надією на відновлення всіх перлин історичних, якими так багата наша Батьківщина.
