Чи можливо «переписати» свій генетичний код без лабораторних втручань? Відповідь – так! Ключовим інструментом є те, що ви споживаєте.
Як функціонує цей процес?
Наші гени нагадують сценарій, встановлений природою. Однак їх можна модифікувати за допомогою епігенетичних механізмів — специфічних маркерів, які «активують» або «деактивують» гени, впливаючи на здоров’я та тривалість життя.
Основні механізми
Метилювання ДНК діє як форма «перемикача», що визначає активність гена. Він вводить метильні групи в ДНК, які можуть «дезактивувати» певні гени, у тому числі ті, що пов’язані із запаленням або старінням.
Гістонова модифікація впливає на доступність генетичної інформації для інтерпретації.
Найбільш інтригуючим аспектом є те, що ці зміни не є незворотними! Іншими словами, дієта та спосіб життя можуть запустити певні епігенетичні механізми, а також змінити їх.
Які продукти мають найбільший вплив?
Фолієва кислота і вітамін B12 (містяться в зелені, м'ясі, яйцях) сприяють метилюванню ДНК, знижуючи ризик серцево-судинних захворювань.
Поліфеноли (наприклад, у зеленому чаї, какао, темному шоколаді та ягодах) регулюють гени, які керують запаленням і метаболізмом.
Омега-3 жирні кислоти (присутні в жирній рибі, насінні льону та горіхах) можуть змінювати активність генів, впливаючи на запалення та здоров’я мозку.
Сульфорафан (міститься в брокколі та брюссельській капусті) покращує функціональність генів, пов’язаних із детоксикацією та захистом від пухлин.
Куркумін (з куркуми) впливає на гени, пов'язані з раком.
Надмір цукру та оброблені продукти можуть прискорити біологічне старіння клітин.
Захоплюючі ідеї.
Одне з найпомітніших епігенетичних досліджень походить від «Голодної зими» в Нідерландах. Діти, народжені від матерів, які голодували під час вагітності, демонстрували змінені рівні метилювання гена IGF2, який пов’язаний з ростом і метаболізмом. Це явище навіть вплинуло на здоров’я їхніх онуків!
Інше дослідження показало, що велике споживання цукру може прискорити біологічне старіння клітин через окислювальний стрес і запалення. Особи, які скоротили додавання цукру, продемонстрували повільніші зміни свого епігенетичного віку.
Гени не визначають нашу долю! Вони лише окреслюють потенційний сценарій, але від нас залежить, хто керуватиме цією розповіддю.
