Ах, скільки копій та мечів зламали в дебатах: чи варто бути спокусливою для чоловіка? Скільки трактувань, тлумачень, відкриттів та непорозумінь, скільки припущень та оман у цій темі. Сюди притягують за вуха і сексуальність, жіночність, і навіть магію.
Яке квітуче неоране поле з ромашками та будяками, які привиди, чудовиська та скарби у високій траві цього поля! Скільки порад росте та сіється на цьому полі! Кожен має що сказати з цього приводу.
Жінку вчать бути Жінкою. Одні училки відкривають курси гейш, мовляв, лише ці ніжні створіння Сходу пізнали всю мудрість і тонкість спокуси – не лише тілом, а й розумом. Вони підкорювали чоловіка витонченими рухами та вишуканими віршами, віртуозним приготуванням чаю та світськими бесідами. Улаштовували теж дуже майстерно. Цілком європейські жінки вчать інших, таких самих європейських, носити кімоно (теж цілком європейське на відміну від оригінальних) і заварювати чай. Приходить чоловік із роботи голодний, а йому замість котлет та борщу – чайку посьорбати і парочку двовіршів на закуску. Але не пошлеш же на три веселі літери східну жінку в кімоно, а раптом дорогу не знайде?
Інші бавляться у відьмочок. Зараз за це на багаттях не палять. І у в'язницю не садять. Зберуться колективом на шабаш, ой, ні, клубом на вечірку, і починають вигадувати, як зачарувати коханого? Тут, звісно, чоловікам більше пощастило. Адже їх пропонують афродизіаками годувати! Ось відьми і намагаються! М'ятою та шавлією мажуться, чоловікові пироги печуть з яблуками та кардамоном, салати з креветками та мідіями, чай із чебрецем туди ж. Оладки зі сметаною. Рукоділля тут заохочується на повну силу! Загалом чоловікові з такою дружиною і не нудно, і не голодно. А там… після ситної вечері можна і про секс поговорити (або зайнятися), з м'ятним ароматом!
Особливо радують неоязичники. Радість там – не просто емоція, це вже прямо символ з нездоровою пристрастю до складу “ра”! З яких помийок – ой, знову застереження – курсів, вони черпають знання – це вже нехай психіатри розуміються. Але курсів багато. Різних. Для різного перекосу даху. Ці взагалі себе в гріш не ставлять. Точніше так – вони про себе високої думки, але з боку поведінка таких спокусниць-прихильниць здається хворою.
Вони мріють сидіти вдома (в хаті), не працювати, народжувати дітей, вмиватися росою, ходити босоніж і у вінках, чоловіка зустрічати на колінах, як ясно сонечко, цілувати йому ноги, накривати стіл по-царськи і потім здобути за свій акторський талант звання народної артистки – ой? – Здобути від чоловіка всякі блага, вихваляння, достатки і бурхливий секс. Чоловік при цьому або соромиться зізнатися друзям, що дружина рушила розумом і втомила своєю покірністю, навіть обдурити соромно, або нахабно користується всім наданим. При цьому блага, що приносяться їм у сім'ю, якось непорівнянні з тими, що він отримує. Не на користь панночки.
Ще ходять чутки про школи спокуси, де вас задорого навчать одним поглядом підкорювати, полонити та розпалювати вогонь пристрасті у чоловіках! Ну чи хоча б легкий інтерес…
Я її знаю. Її одну. Фатальна жінка, Чорна Королева. Вона ніколи цього не вчилася. У ній з дитинства сиділо це диявольське зерно. Цей чорний рок, фатум. Коли з тринадцяти років її лапали вчителі у школі, а вона не зовсім розуміла, чого від неї хочуть, навіщо садити її на коліна та гладити по спині? Що за дивне кохання? Потім виросла, зрозуміла в чому річ, і огида отруїла душу…
Коли подруги боялися знайомити із хлопцями. Коли друзі батьків у гостях жадібно роздягали очима і нудотно називали «діточку». Коли вже потім, у свої «ніжні» шістнадцять, одягалася як хлопець, стриглася коротко, курила, носила важкі черевики, але й у цій шкаралупі чоловіки нюхом чули, бачили, бажали її тіло, але не її душу! Вона почала отримувати пропозиції стати коханкою до того, як їй запропонував хлопець стати його дружиною. Хлопець був сміливий, вродливий, сильний. Він був готовий на все, але після року спільного життя ревнощі стали пожирати його світлу душу… Тому що найвірніші його друзі стали бажати її, бажати порочно, хтиво, соромлячись своїх бажань. Ні, вони не спали з нею, навіть не пропонували, але в повітрі тріщав озон… і струми цього бажання іскрили в хаті.
Кожен чоловік пив її, як отруту, як дещицю божевілля. Бажав володіти нею і боявся цього, хотів убити її, щоб звільнити себе та інших, але не міг, рука тремтіла.
Яке жахливе прокляття – бути спокусливою для інших. Дарувати насолоду, яка неодмінно стане болем. Дарувати любов, яка неодмінно стане ревнощами. Не мати вірності, лише страх. Не мати сім'ї, поваги, захисту… До її ніг кидають серця, статуси та гроші, але не готові дати їй щастя. Чорна Орхідея, насолода і отрута, нічний жах подружжя і ганебна мрія подружжя. Чи потрібна їй ця жіночність, спокусливість, сексуальність? Ця чортівня вдачі? Я питала… Але вона мені не сказала.
І ось я спостерігаю ці танці з бубном навколо спокусливості та інших сумнівних тотемів. А чи потрібні вони взагалі?
Я тут недавно чоботи прикупила на дивовижних підборах. Я в них – Богиня! Але чоловік мене і до покупки чобіт любив. Богинею не вважав, але милим бєсенком – так. Звернути увагу інших? Ну як би так, для самолюбування, але ноги після цих підборів болять безбожно! І ось питання: а на фіга це мені потрібно?
Ось і виходить, ходять жінки на курси, носять гроші, дурниці-амулети купують, книжки штудирують, чоботи ось купують або від свого існуючого потенціалу мучаться. А питання так і залишається відкритим: а чи потрібно? А може просто спробувати бути собою? Хоча цьому не вчать…