7 вересня — день народження Олександра Мурашка, видатного українського художника, фундатора нового українського малярства ХХ століття та одного з організаторів Української академії образотворчого мистецтва. Він здобув визнання на міжнародних виставках, мав великий успіх за кордоном, але найбільше любив Батьківщину. “Тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура”, — так писав художник.
Олександр Мурашко
Реклама
РАННІЙ ПЕРІОД
Олександр Олександрович Мурашко народився 7 вересня 1875 року. Майбутній художник не знав свого рідного батька, та й матері поряд не було. Майже до 18 років він носив прізвище матері — Крачковський, і лише після офіційної процедури всиновлення змінив його на прізвище вітчима. Перші дванадцять років життя вважаються невідомим періодом в біографії художника.
Селянська родина. 1914 рік
Можемо сказати, що в шестирічному віці рідний брат матері забрав Олександра у свою сім’ю в місто Борзна, що на Чернігівщині. Там його виховувала бабуся, яка дуже любила хлопчика, розповідала йому історії про козаків та навчила бачити красу природи. Коли майбутньому художникові виповнилося вісім, його мати вийшла заміж за Олександра Івановича Мурашка, в неї прокинулись материнські почуття і вона вирішила забрати хлопчика до себе. Тоді Олександр переїхав до Чернігова, де його вітчим Олександр Мурашко володів невеликою іконописною майстернею. Через певний час вітчим переносить свою майстерню в Київ, оскільки почалися роботи з оздоблення Володимирського собору, і перевозить сюди родину. В цей час вітчим почав залучати пасинка до іконопису. Та юний Олександр прагне потрапити на навчання в художню школу Миколи Мурашка (брата вітчима) і серйозно вивчати малярство. Так назрів конфлікт, що змусив 15-річного хлопця покинути батьківський дім. Це був важкий період життя. Він бідує, часто голодує, ночує на баржах і схилах Дніпра. Не впасти духом йому допомагає професор університету Св. Володимира Адріян Прахов, який на той момент керує розписами у Володимирівському соборі.
ПРОМІЖНИЙ ЕТАП
Мине цілих чотири роки, перш ніж конфлікт буде вичерпано: Прахову вдалося вмовити Мурашка-старшого, і 1894 року Олександр вирушає на навчання в Петербург, де успішно складає іспит до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. 1896 року він вступає до майстерні Іллі Рєпіна і стає його улюбленим учнем. В Академії молодий художник чимало часу віддає самоосвіті. Зближується з гуртком українських художників Опанаса Сластіона. Щоліта приїздить в Україну, де багато сонця, тепла і така красива природа. Не без впливу Рєпіна обирає він тему для конкурсної роботи: це історично-побутова картина “Похорон кошового”. Картині присудили перше місце і придбали її для музею Академії, а сам автор отримав стипендію на подорож за кордон. За кордоном Мурашко працює в Парижі й Мюнхені, який, за словами Антоновича, допоміг йому перебороти впливи Рєпіна.
“Похорон кошового”, 1900 р.
КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД
У 1907 році художник переїжджає до Києва й оселяється в будинку свого вітчима, що розташований за адресою вулиця Мала Житомирська, 14. Тут художник написав свої найвідоміші роботи. Мурашко яскраво демонструє свій талант на ювілейній виставці свого дядька — Миколи Мурашка у 1908 роцi. Для його робіт було відведено окрему залу. Майстер експонував картини: “Карусель”, портрети Я. Станіславського, М. Мурашка, “На ковзанці”, “На терасі”, “На кормі” тощо. Згодом, у 1909 році, він отримає золоту медаль на міжнародній виставці у Мюнхені за картину “Карусель” та буде показувати свої роботи на Венеційській бієнале. Декілька років Мурашко є активним учасником мюнхенського сецесіону. Він також проводить персональні виставки у Кьольні, Дюссельдорфі та Берліні. І звичайно, бере активну участь у мистецькому житті Києва. Він відшукав власний індивідуальний стиль у живописі та поєднав імпресіонізм з реалізмом.
О. Мурашко. Неділя. 1911.
У 1909 році Олександр Олександрович розпочинає свою викладацьку діяльність у Київському художньому училищі, а вже через три роки відкриває власну приватну студію. Після смерті вітчима в 1910 році Мурашко продає майно на Малій Житомирській і купує невеликий будинок із садом на Лук’янівці, де будує майстерню. У 1917 року долучається до відкриття Української академії мистецтв. Мурашко очолює одну з майстерень живопису.
Паризька кав’ярня, 1903 р.
14 червня 1919 року, вночі, поблизу його дому на Лук’янівці лунає постріл, який обриває життя талановитого українського художника Олександра Мурашка. Він загинув на 44-му році життя від руки тодішньої більшовицької влади.
Текст: Оксана Багрій
