У Музеї мистецтв Геґерті (Haggerty Museum of Art) при Університеті Маркетт тривають виставки та програми, що запрошують у подорож крізь століття та континенти під назвою “Інший світ — це дім”. Натхненна прислів’ям народу йоруба “Життя — це подорож, інший світ — це дім” (ayé l’àjò, ọ̀run n’ilé), ця виставка досліджує теми особистого повернення, культурної ідентичності, духовного переходу та зв’язків поміж різними діаспорами Африки.
Три одночасні виставки дають змогу заглибитися у тривале звучання африканських мистецьких традицій та їхній невпинний вплив на сучасне життя. Ці виставки доповнюються насиченою програмою заходів, з якою можна ознайомитися на сторінці подій музею.
Африканське мистецтво: Стародавнє коріння, незмінні цінності
Ця виставка, що включає понад 40 класичних та неокласичних робіт, демонструє, як африканські митці використовують традиційну майстерність для поєднання матеріального та духовного світів. “Ця виставка та есей досліджують, як, що та чому африканські твори мистецтва… працюють: як вони рухають і впливають на нас; які ролі виконують; і ті шляхи, якими вони можуть набувати різних призначень, значень та цінностей, подорожуючи через океани та культурні, політичні й релігійні кордони в часі та просторі”, — пише запрошений куратор, науковець з африканського мистецтва та мистецтва африканської діаспори Генрі Джон Дрюал.
Iké Udé: Сартріанська анархія
Авторська серія фотографій Iké Udé “Сартріанська анархія” поєднує одяг та предмети з різних часів і місць, щоб зруйнувати впізнавані ознаки культурної та індивідуальної ідентичності. Нігерійський митець, який нині живе в Нью-Йорку, у цих автопортретах перетворює себе на багатогранний сплав різних ідентичностей. За словами митця: “У кожному зображенні я поєднував розрізнені костюми з дуже різних традицій, країн і часових рамок. І, змішуючи епохи та культури, я зміг досягти гармонії, так би мовити, між їхніми однаково незбагненними відмінностями”.
Пороги
“Пороги” об’єднують роботи Айші Тандіве Белл, Портії Кобб, Стівена Гамільтона та Даніеля Мінтера, щоб динамічно дослідити глибину, складність і стійкість чорної культурної пам’яті. Митці творять на межі видимого та невидимого, сьогодення та предків, залишеного та здобутого. Працюючи в різних медіа, вони представляють свої роботи поряд з африканськими творами з колекції Геґерті, створюючи “заклик і відповідь” — партиципативну взаємодію, в якій один голос закликає, а інші відповідають по черзі. Базуючись на спільній, але постійно розгортаній культурній пам’яті, де минуле залишається активним і невирішеним, ці практики стають джерелами натхнення, критичного осмислення та оновлення.