Один з найцікавіших серіалів літа — це “П’ятизірковий вікенд” з Дженніфер Гарнер та Хлоєю Севіньї: відверта історія про дружбу дорослих жінок.
Увага: текст містить спойлери до серіалу “П’ятизірковий вікенд”
Для тих, хто виростав у 1990-х, жіноча дружба була чи не головним культурним орієнтиром. Баффі та Віллоу (“Баффі-переможниця вампірів”), Блоссом і Сікс (“Блоссом”), Шер і Діонн (“Безголові”) — ще задовго до того, як абревіатура BFF увійшла в повсякденний лексикон, вони були всюди. Багато дівчат у 90-ті хотіли бути схожими на них: носити однакові кроп-топи, вигадувати власні секретні мови й особливі рукостискання. Згодом у нульові, у нас з’явились Керрі, Міранда, Саманта та Шарлотта — героїні, чиї дружби визначали цілі покоління.
Та варто перейти рубіж сорока — і серіали, у центрі яких опиняється жіноча дружба, майже зникають. Жінки цього віку не зникають з екранів, але їхні стосунки вже не стають головною сюжетною лінією. Натомість дружба перетворюється на тло для історій про кризи шлюбу, материнство чи навіть убивства — як у “Велика маленька брехня”, третій сезон якого вже на горизонті. Торік найбільше обговорень викликало тріо героїнь середнього віку з “Білий лотос”, яких зіграли Керрі Кун, Мішель Монаган і Леслі Бібб. Їхня складна, суперечлива дружба, сповнена недомовок і зрад, стала однією з найсильніших сюжетних ліній сезону. Після фіналу глядачі лише й запитували: де ж спін-оф? Особливо після того, як серіал “І просто так” так і не зміг запропонувати переконливу історію про життя жінок після сорока.
Реклама.
Саме тому поява серіалу “П’ятизірковий вікенд” — із Дженніфер Гарнер, Хлоєю Севіньї, Реджиною Голл, Д’Арсі Карден і Джеммою Чан у головних ролях — здається особливо своєчасною. Заснований на романі Елін Гільдербранд 2023 року, серіал розповідає історію лайфстайл-інфлюенсерки Голліс Шоу (Дженніфер Гарнер), яка через шість місяців після трагічної загибелі чоловіка Меттью в автокатастрофі вирішує організувати у своєму бездоганному будинку на Нантакеті жіночий вікенд. Вона запрошує по одній подрузі з кожного етапу свого життя — саме вони й утворюють символічні “п’ять зірок”.
Попри легкий ромкомівський настрій, що буквально витає в морському повітрі Нантакета, серіал значно тонше працює з темою дружби в середньому віці, ніж це вдалося And Just Like That. Кожна з героїнь знає Голліс по-своєму, має власну історію стосунків із нею та власний погляд на життя. Вони далеко не завжди симпатизують одна одній, але дрібні конфлікти не стають центром оповіді. Значно цікавіше спостерігати за тим, як вони відкладають особисті образи, аби підтримати Голліс — і зрештою одна одну.
У кожної є власний багаж, який вона сподівається хоча б ненадовго залишити за дверима розкішного будинку. Щоправда, після величезної пляшки текіли це виявляється майже неможливим. Героїні легко й без зайвого пафосу говорять про секс, несподівані прояви менопаузи, естрогенові пластирі, втрату, кар’єру, підлітків і соціальні мережі. Ці розмови звучать природно — без дидактичності чи показової “актуальності”. Навіть сюжетна лінія про пізнє усвідомлення власної сексуальності прописана делікатно й уважно, багато в чому завдяки тому, що більшість сценарної команди складають квір-автори.
Хлоя Севіньї додає історії своєї фірмової недбалості й харизми, Реджина Голл відповідає за найвлучніші репліки, Д’Арсі Карден — за болісно впізнавану невпевненість, а Дженніфер Гарнер приносить ту саму теплоту, завдяки якій романтичні комедії з її участю завжди працюють.
Шоуранерка Бека Бранстеттер переконана, що саме жінки віком 40 та 50 років — найцікавіші героїні для для історій. “У цей період життя продовжує кардинально змінюватися, — сказала вона в інтерв’ю Variety. — Одні жінки все ще намагаються народити дитину. Інші переживають розлучення. Хтось відпускає дітей у самостійне життя. Хтось уперше по-справжньому закохується. А хтось лише тепер досягає того рівня кар’єри, про який мріяв усе життя”.
Особливість серіалу у тому, що протягом восьми серій поступово відкриваються непрості історії кожної героїні. З’ясовується, що Ґіґі (Джемма Чан), із якою Голліс познайомилася онлайн, мала роман із її покійним чоловіком. Шкільна подруга Тейтум (Хлоя Севіньї), яка здається втіленням безтурботності, очікує результатів біопсії після виявлення ущільнення в грудях. Брук (Д’Арсі Карден), колись цілком занурена в материнство, втратила відчуття власної особистості й переживає кризу шлюбу, тоді як її чоловіка розслідують через домагання до стажерки. Успішна спортивна агентка Дру-Енн (Реджина Голл) стає жертвою культури скасування після вірусного відео, де вона знецінює психічне здоров’я клієнта, і паралельно бореться із серйозною травмою коліна.
Вони п’ють вино, куштують м’ятні цукерки з канабісом, плачуть, танцюють, сваряться й намагаються допомогти Голліс прожити втрату, яку вона ховає за ідеально організованими вечорами та бездоганною гостинністю в дусі Меган Маркл. Як влучно зауважує Дру-Енн: “Твій чоловік щойно помер, а ти вже приготувала для нас подарункові кошики”.
“Пятизірковий вікенд” нагадує той дівич-вечір, який ви колись організували для найкращої подруги: колеги, шкільні друзі, університетська компанія, приятелька з пілатесу — усі раптом опиняються разом на майстер-класі з розпису кераміки після кількох келихів просеко. Наприкінці дня ви їдете додому з новими жартами, несподіваними симпатіями й кращим розумінням того, як саме ваша подруга зібрала навколо себе всіх цих людей.
Звісно, історія про горювання подекуди надто романтизована. Біль втрати чоловіка частково згладжується новим романом Голліс із її шкільним коханням Джеком, якого грає Тімоті Оліфант. Але для тих, хто сам переживав втрату, серіал нагадує про найважливіше: найчастіше саме подруги стають тими людьми, які допомагають підвестися після найтемніших моментів життя.
Головна думка серіалу звучить напрочуд просто: протягом життя ми проживаємо багато різних версій самих себе, і кожен друг знає якусь одну — особливу. Саме дружби середнього віку формують наше сьогодення. Поруч залишаються ті, хто бачив усі ваші трансформації, помилки й перемоги, або ж ті, хто з’явився саме тоді, коли був найбільше потрібен.
Серіал чесно говорить і про інше: люди, які знають нас найкраще, часто здатні найбільше нас дратувати. Але після сорока дедалі більше цінуєш тих, поруч із ким не потрібно грати жодної ролі — достатньо просто бути собою.