Мабуть, кожному відомо про значну проблему, що виникла у фауні Чорного моря. У середині минулого століття в його акваторію проникли прожерливі зайд — венозні рапани.
Вони дісталися сюди на кораблях з Далекого Сходу, вірогідно, прикріпивши кладку яєць до їхніх днищ, і легко акліматизувалися на новій території. У Чорному морі рапани не знайшли жодних природних ворогів, здатних регулювати їхню кількість. Зате виявили вдосталь відповідної для себе поживи.
Вони почали знищувати місцевих двостулкових: мідій, устриць, гребінців та інших. Наслідки стали нищівними. Наприклад, популяція чорноморського гребінця опинилася майже на межі вимирання, і тепер навіть відшукати його раковину на узбережжі — велика рідкість.
Устриць зараз здебільшого вирощують на штучних фермах, тому що їхні природні популяції серйозно постраждали. Мідії ще якось виживають, але їхня кількість також невпинно падає.
Рапани вкрай ненаситні та швидко плодяться. Вони здатні за допомогою свого мускулистого язика-свердла (радули) робити дірки в панцирах своїх жертв і поїдають їх, не зустрічаючи спротиву. В результаті — рапанів у Чорному морі стає більше, а інших молюсків стає менше.
Про цю проблему говорять давно, але дієвого виходу не можуть знайти. Були певні сподівання на найголовнішого хижака планети — людину. Звучали заклики більше відловлювати та активніше споживати рапанів, адже їхнє м’ясо дуже апетитне. Однак, здається, висока вартість цього делікатесу в крамницях відлякує багатьох, незважаючи на величезну чисельність рапанів у морі.
Деякі науковці висловлювали припущення, що коли рапани знищать усю харчову базу, вони можуть почати харчуватися один одним. Проте, це, безумовно, не розв’язання питання, а тільки один з можливих сценаріїв. Нещодавно з’явилася надія на одного з місцевих жителів, здатного вплинути на популяцію рапанів. І це — чорноморський бичок.
Звідки ж він взявся і чому раніше мовчав? Фактично, цей бичок — автохтонний мешканець Чорного моря. Мається на увазі бичок-ратан, який завжди тут був, просто раніше на рапанів особливої уваги не звертав. Чому ж зараз його поведінка змінилася? Припускають, що через те, що рапани винищили і його звичну їжу також. Якщо раніше бичок-ратан переважно знаходився на глибині, то тепер його все частіше спостерігають поблизу берега.
На мілководді він зіштовхується з тим же браком їжі, тому змушений шукати нові джерела. Дослідники та рибалки зауважили, що бичок почав активно споживати ікру рапанів, а можливо, і полювати на молодих, ще не зміцнілих молюсків.
Отже, на одного ненаситного хижака знайшовся інший. Чи зможе бичок-ратан значно вплинути на популяцію прибульця? Наразі це відкрите питання. Але якщо цей місцевий мешканець і справді пристосується до полювання на ікру та молодь рапанів, це може стати суттєвим природним фактором, який хоча б частково обмежуватиме її поширення. А це, в свою чергу, дасть шанс решткам рідних для Чорного моря молюсків поступово відновити свою популяцію.
