«Breaking Bad», «Better Call Saul», а тепер він створив новий витвір мистецтва — «Із багатьох». І так, як і слід було очікувати, «Із багатьох» — найкращий телепроєкт листопада-2025 з колосальним відривом. На Rotten Tomatoes перші три епізоди здобули рейтинг 100% від критиків та 80% від аудиторії.
У телесеріалі розповідається про «вірус радості», який зненацька охопив увесь світ. На перший погляд, які складнощі може викликати загальна радість? Але, як вірно зауважують творці шоу, у подібній ситуації людська цивілізація опиняється перед загрозою цілковитого самознищення. Отже, так, вийшов надзвичайно захопливий науково-фантастичний телесеріал про те, як єдина жінка, на яку вірус не вплинув — і вона залишилася нещасною — повинна врятувати всю планету.
І так, ми всі дивилися, читали і навіть грали в історії про апокаліпсис. Цілі франшизи базувалися навколо концепції того, що трапиться з людством після глобальної катастрофи (будь то віруси чи зомбі) — із найвідоміших можна назвати The Last of Us та Resident Evil, а також «The Walking Dead». Проте у всіх цих творах, хоч і порушуються важливі загальнолюдські питання, немає такої чистоти та відкритості, як в «Із багатьох». Тому що там апокаліпсис — акт насильства, спільна біда.
У телесеріалі Вінса Гіллігана лихо зовсім інше. І тільки тут хтось із персонажів ставить логічне питання: «А для чого рятувати людство?». Адже воно фактично знаходиться там, куди мріяло потрапити — всі чвари зникли, свідомості людей поєднані всеосяжними пацифістськими ідеями, всі вони настільки глибоко етичні, що прагнуть розібрати руїни колишнього людства, щоб на цій абсолютно вільній від минулого Землі постало чисте та світле майбутнє.
Телесеріал змушує вас задуматися про те, чи варта ваша особистість того, щоб заради неї відмовлятися від загального розуміння і щастя? Чи може свобода волі однієї людини бути важливішою, ніж спокій для багатьох? Головну героїню телесеріалу мучить острах перестати бути собою — це ще одна тема, яку часто порушують у постапокаліптичних історіях. Але тут вона стає ще більш нагальною, оскільки нерідко нещасні люди не займаються допомогою собі й не намагаються змінити свій стан, вважаючи це своїм природним станом.
Таким чином Вінс Гілліган потрапляє у дві теми одночасно. З одного боку, він показує нам наше сьогодні, в якому всезагальне прагнення до щастя стає майже хворобою — і це, до речі, вже досить обговорювана серед психологів тема.
З іншого боку, дає можливість зазирнути в можливе майбутнє, в якому людство віддає на відкуп ШІ всі важкі питання і живе у світі, де можна просто слухати від нейромереж найбільш прийнятні особисто для себе варіанти відповідей. Але головне — поки «Із багатьох» не займає чийсь бік, він показує аргументи кожної зі сторін, щоб ви могли самостійно зробити вибір, до чого саме лежить ваше серце.
Я схиляюся до тих самих «нещасних індивідуалістів» і мимоволі згадую один з епізодів доктора Хауса, де персонаж Г'ю Лорі каже: «Ти мені потрібен з твоєю завищеною самооцінкою, потрібен твій азарт і прагнення піднятися над убозтвом. Але якщо ти щасливий просто бути, ти мені не потрібен».
В цілому «Із багатьох» багато в чому перегукується з «Доктором Хаусом» у питаннях того, «що є щастя» і «чи дійсно потрібно до нього прагнути». Тому я з нетерпінням чекаю четвертої серії й щиро сподіваюся, що Вінс Гілліган продовжить висвітлювати всі ці захопливі теми. Але вже зараз для мене «Із багатьох» — явний кандидат на «Еммі».
