Уявіть собі царство, де роботи, створені для допомоги людству, повстали проти своїх творців, залишивши позаду залишки колись процвітаючого суспільства. Саме в цьому ретрофутуристичному безладі розгортається сюжет останньої сенсації Netflix «The Electric State», передає Ukr.Media .
Очікувалося, що цей фільм, створений братами Руссо з бюджетом 320 мільйонів доларів, стане великою пригодою, але чи вдалося йому захопити глядачів так само, як його захоплюючі CGI декорації?
«Пейзажі CGI» — це фраза, яка походить від англійського «Computer-Generated Imagery». У кіноіндустрії це означає середовище, сцени або об’єкти, які повністю або частково створені за допомогою комп’ютерних технологій, а не зняті у фізичному світі. Наприклад, CGI-ландшафти можуть включати віртуальні пустелі, міста, гори або навіть фантастичні сфери, які виглядають реалістично, але існують виключно в цифровому середовищі.
Сфера, де машини встановлюють правила
«Електрична держава» переносить нас у альтернативні 1990-ті, де після невдалого повстання роботів людство має пристосуватися до нової реальності. Американський Захід перетворився на заборонену зону, населену роботами-вигнанцями, а люди намагаються вижити серед залишків технологічного прогресу. Сюжетна лінія зосереджена на Мішель (Міллі Боббі Браун), сміливій молодій дівчині, яка намагається знайти свого зниклого брата. Її союзники — чудернацький контрабандист на ім’я Кітс (Кріс Пратт) і маленький робот із загадковою історією — стають важливими для розгадки цієї постапокаліптичної таємниці.
Фільм, натхненний графічним романом Саймона Столенхага, зберіг його характерний стиль: гострий ретрофутуризм, де технології викликають і подив, і жах. Однак, хоча оригінальна робота Столенхега пропонувала детальне дослідження втрати та самотності, адаптація Руссо повертається до сімейного бойовика, насиченого вибухами, погонями та гумором Кріса Претта, який не завжди підходить.
Виживання: Людство проти машин
Однією з найбільш захоплюючих тем у «Електричній державі» є боротьба за людство в умовах, де машини еволюціонували з простих інструментів до невід’ємних частин суспільства. Мішель, яка втратила брата в конфлікті з роботами, символізує надію і рішучість. Її подорож охоплює не лише фізичне виживання серед загроз зони відчуження, але й пошук мети в розколотому світі. Робот, який супроводжує її, вносить елемент інтриги: чи може машина мати душу, чи це лише ілюзія, породжена людським бажанням?
На жаль, у фільмі ці теми не досліджуються послідовно. Критики відзначають його поверхневий наратив, який більше приваблює звичайну аудиторію, а не спонукає до споглядання. Там, де він міг розкрити філософію співіснування з машинами, «The Electric State» обирає візуально вражаючі сцени з гігантськими роботами та передбачуваним розвитком сюжету.
Візуальна пишність і харизматичні виступи
Хоча сюжетна лінія може залишати бажати кращого, візуальні ефекти The Electric State викликають візуальне задоволення. Постапокаліптичні краєвиди, безлюдні парки розваг із іржавими роботами та пусті автостради американського Заходу нагадують ілюстрації прямо з творів Столенхага. Кожен кадр наповнений вигадливими деталями, які викликають захоплення, від ретро-естетики технологій до дивних машин-порушників.
Акторський склад також підвищує привабливість фільму. Міллі Боббі Браун знову демонструє свою здатність зображати сильних, але вразливих персонажів, а Кріс Претт наповнює легковажністю та гумором, хоч іноді й надмірним. Ке Хуей Цюань і Стенлі Туччі вносять глибокий вклад у свої ролі другого плану, хоча їхній екранний час, на жаль, обмежений.
Цей фільм вартий вашого часу?
«Електрична держава» — це не посібник із виживання у світі, де панують машини, як може здатися спочатку, а скоріше легка пригода, придатна для сімейного перегляду. Він не дає глибокого розуміння майбутнього технологій чи сутності людства, але пропонує дві години вражаючого дійства та щире повідомлення про те, що навіть у світі, де машини вийшли з-під контролю, людські зв’язки залишаються найдорожчими.
Для шанувальників Столенхега фільм може здатися спрощеним переказом його оповіді, але для тих, хто шукає розважального видовища з чудовою візуальністю, це буде чудова знахідка. Отже, якщо ви готові зануритися в ретрофутуристичну обстановку і не чекаєте філософських інсайтів, «The Electric State» вартий вашого часу.
Джерело: ukr.media
