Що привабило актора до цього проєкту та як він бачить свого персонажа
У новій версії класичного роману Емілі Бронте режисерка Емеральд Феннелл пропонує свіжий погляд на одну з найдраматичніших історій кохання в літературі. Це далеко не перша спроба екранізації твору: було створено понад сорок фільмів за мотивами «Буремного перевалу», деякі з яких ми вже аналізували. Проте кожен режисер вкладає власне бачення — і Феннелл стала однією з перших, хто так відверто зображує пристрасть та емоційну напругу між героями.
Цей матеріал зосереджується на стрічці крізь призму Джейкоба Елорді, який втілив образ Гіткліфа.
Що привернуло увагу Джейкоба Елорді до проєкту
Актор відзначає магнетизм сценарію, загальнолюдську тему любові та атмосферу, яка буквально ожила навколо нього на знімальному майданчику. Ключовим фактором, що спонукав його погодитися на роль, стала сама режисерка:
«Найголовніше, що привернуло мене до цього проєкту, — це те, що мене запросила Емеральд Феннелл. Я готовий був би брати участь у будь-якому її фільмі, бо вірю в неї як в мисткиню й особливо як у режисерку. Я прагну бути частиною її кінематографічного всесвіту — в будь-якій ролі».
Особливо його зацікавила можливість побачити персонажа крізь її унікальне бачення. За словами Елорді, він одразу усвідомлював, що це буде не стандартне відтворення образу — це буде Гіткліф очима Феннелл.
Актор переконаний: багато хто думає, що знає історію Бронте, хоча насправді знайомий лише з її спрощеним образом:
«Нам здається, що ми знаємо цю історію, але насправді — ні. Ми маємо лише уявлення про неї, яке нам багато разів нав’язували. У фільмі Емеральд передає дух Емілі Бронте й те, що приховано під текстом».
Саме сучасна інтерпретація, на думку Елорді, робить стрічку особливою:
«Вона трактує роман крізь призму сучасності — і саме це робить її версію настільки захопливою. Сподіваюся, вона знову пробудить ті асоціації з “Буремним перевалом”, які вже існують у людей».
Який Гіткліф насправді
Елорді підкреслює, що його Гіткліф — це не романтичний міф, а передусім вигнанець:
«На нього кричали, його били й відкидали від суспільства. Його тіло завжди готове до захисту, напружене, стиснуте».
Цей стан героя відтворювався, зокрема, через декорації та візуальну мову фільму. На початку стіни й кам’яні поверхні ніби стискаються навколо нього: світ здається холодним і байдужим. Простір буквально тисне, підкреслюючи його ізоляцію та безсилля. Коли ж він повертається, маючи гроші та незалежність — він фізично випрямляється, займає більше простору в кадрі, а світ навколо ніби розширюється разом із ним.
Співпраця з іншими акторами
Окремо актор розповідає про атмосферу на знімальному майданчику та взаємодію з колегами — і з помітною повагою відгукується про тих, з ким працював над стрічкою.
Говорячи про роботу з Марго Роббі, Елорді характеризує її без перебільшень — як нестримну силу:
«Коли працюєш із Марго, перестаєш скаржитися на будь-що. Якщо тобі здається, що ти справляєшся з багатьма справами, то вона одночасно вирішує щонайменше п’ятдесят — і робить це з посмішкою. Вона — невичерпне джерело натхнення й енергії. Це справді вражає».
Актор також із захопленням згадує роботу з Елісон Олівер (Ізабелла), яку вважає однією з найвидатніших актрис:
«Те, що вона робить у фільмі, — це неймовірно. Я пам’ятаю читку, коли вона вперше зіграла Ізабеллу, — я не міг повірити, що вона придумала для персонажа».
Не менш позитивно він відгукується про інших колег — Шазада Латіфа, Хонг Чау та Мартіна Клунза — підкреслюючи їхню професійність і майстерність.
«Працювати з Шазадом [Едґар Лінтон] було суцільним задоволенням: ви не знайдете добрішої чи працьовитішої людини. З Хонґ Чау [Неллі] теж — вона абсолютний професіонал, неймовірна актриса. І, звісно, Мартін Клунз [Ерншо, батько Кеті] — я навіть не почуваюся гідним говорити про нього, бо він легенда. Те, як він поєднує жорстокість і турботу, — це справжня майстерність».
Акторська мрія
Говорячи про знімальний процес, Елорді зізнається: для нього це була справжня акторська мрія, адже майже все на майданчику було матеріальним — декорації й костюми створювалися вручну.
«Емеральд співпрацює з митцями й ремісниками, які створюють речі вручну. Коли я вперше зайшов у павільйон і побачив “Буремний перевал” із проїзною аркою, справжнім конем і каретою, величезною аркою, стінами зі слідами крові, камінням, що виступає звідусіль, і дивним червоним деревом на тлі… це було ніби реально. Вона цілеспрямовано створила таке оточення».
Емоційна глибина стрічки
Актор також наголошує на емоційній багатогранності фільму — на тому, як режисерка переходить між різними формами любові: батьківською, дружньою, руйнівною, романтичною. Це стосунки батьків і дітей, дружба Кеті та Неллі, і, звичайно, пристрасне кохання між Кеті та Гіткліфом — тривале, болісне й водночас вічне.
«Це відверте дослідження складності любові без осуду — і саме це робить історію актуальною».
Для Елорді важливе не лише переосмислення класики, а й внутрішній вплив, який фільм може справити:
«Сподіваюся, фільм нагадає нам, наскільки глибоко ми відчуваємо, як сильно нам потрібна любов, як ми її прагнемо й сумуємо за нею. Він допоможе згадати нерозділені почуття, мріяти про майбутні. Це всеохопний погляд на любов — не тільки романтичну. Сподіваюся, він пробудить ту частину всередині людей, яку сьогодні ніби не модно показувати або приховують».
