Доглядова праця як фундамент обороноздатності: як війна посилює навантаження на жінок
В умовах повномасштабної війни, на яку відважилася росія, межа між оплачуваною та неоплачуваною роботою з догляду за іншими стає критично важливою ланкою оборонної спроможності держави. Брак кваліфікованих спеціалістів, руйнування інфраструктури, збої у наданні послуг та непередбачувані графіки роботи призводять до хронічного перевантаження жінок, суттєво знижуючи потенціал життєво важливих секторів.
Про це свідчать висновки глибокого дослідження, присвяченого проблематиці доглядової праці в контексті загальнонаціональної оборони, яке нещодавно презентувала громадська організація «Експертний ресурс Гендер в деталях».
Автори дослідження провели ретельний аналіз чинного національного законодавства, що стосується питань опіки та піклування, сімейних прав та обов’язків, а також державної підтримки осіб, які займаються доглядом. Додатково були використані результати загальнонаціонального опитування, проведеного компанією Info Sapiens (Omnibus), та результати онлайн-опитування, яке провели самі авторки.
Хто виконує доглядову працю?
- Оплачувана доглядова праця: медсестри, вихователі, соціальні працівники.
- Працівники критичної інфраструктури та сектору безпеки: співробітники ДСНС, поліції, прикордонної служби, які забезпечують безперебійне функціонування держави.
- Неоплачувана доглядова праця: турбота про членів родини, яка здійснюється вдома без жодної фінансової винагороди.
Повномасштабне вторгнення кардинально змінило баланс між оплачуваною та неоплачуваною роботою жінок. Кадровий дефіцит у різних установах, спричинений міграцією, мобілізацією та професійним вигоранням, збігся зі зростанням потреби у домашньому догляді. Все більше дітей, літніх людей та осіб, які потребують постійної турботи, залишаються без належної підтримки. Часто заклади дошкільної освіти та школи тимчасово припиняють роботу, а доступ до медичних послуг ускладнюється. За даними UNICEF, понад 1600 закладів освіти та близько 790 медичних об’єктів зазнали пошкоджень або були зруйновані, що серйозно підриває стабільність функціонування цих установ та доступність базових послуг.
За результатами загальнонаціонального опитування, 66% жінок, які поєднують професійну діяльність у доглядовій сфері або критичній інфраструктурі з неоплачуваним домашнім доглядом, відзначили суттєве ускладнення цієї діяльності з початком повномасштабної війни.
«Результатом цього є подовжений робочий день, доповнений «другою-третьою зміною» вдома, хронічне виснаження та непередбачуваність графіків, що безпосередньо впливає на доступність ключового тилового персоналу», — зазначають авторки дослідження.
Найбільш вразливі сфери
Аналітикині виявили сфери, де перетин оплачуваної та неоплачуваної доглядової праці є особливо гостро відчутним під час війни:
- Працівниці закладів дошкільної освіти та молодшої школи: вони виконують додаткову, часто непомітну, організаційну роботу, пов’язану із забезпеченням навчання в укриттях, приходять на роботу раніше.
- Працівниці критично важливих служб (медицина, поліція, ДСНС): через неможливість гнучкого графіка, вони можуть виконувати доглядові обов’язки лише за підтримки членів родини.
Коли ж кількість персоналу в установах критичної інфраструктури чи доглядових професіях зменшується, тим, хто залишається, доводиться виконувати роботу за двох-трьох.
«В результаті, установи функціонують завдяки їхньому додатковому, невидимому часу. Повернувшись додому, ці жінки беруть на себе розширені доглядові обов’язки – за дітьми, літніми родичами та людьми з інвалідністю», — пояснюють у «Гендер в деталях».
Фінансові, психологічні та бюрократичні бар’єри
Серед ключових проблем – нестабільність доходів та інфляція. Якщо у силових та рятувальних службах періодично з’являлися доплати, то в освіті та медицині заробітна плата переважно не змінювалася або навіть зменшувалася. Також значний вплив мають психоемоційне виснаження та дефіцит можливостей для відновлення. Крім того, жінки стикаються з інформаційними та бюрократичними перешкодами. Навіть ті, хто має право на пільги, пов’язані з доглядом, часто не знають, куди звернутися за допомогою.
Горизонтальна підтримка як вимушена міра
У відповідь на ці виклики жінки вдаються до горизонтальної підтримки: взаємні тимчасові заміни у школах і дитячих садках, запровадження гнучкіших графіків роботи у колективах силових структур, мережі сусідської допомоги для догляду за самотніми літніми людьми, невеликі волонтерські групи для підтримки поранених та їхніх родин.
Це дозволяє системі залишатися функціональною, але водночас виснажує приватні ресурси часу, здоров’я та фінансів. Неформальна взаємодопомога частково компенсує брак державних послуг, але не забезпечує захисту від виснаження, наголошують авторки:
«Догляд – це елемент оборонної інфраструктури. Якщо його не інституціоналізувати, ми фінансуємо «стійкість» через виснаження жінок та втрату боєздатності тилу. Оборона – це не лише фронт, а й безперервна робота освіти, медицини, правопорядку та енергетики. Якщо ключова частина тилового персоналу працює на межі виснаження і не має часу ні на відпочинок, ні на виконання власних доглядових обов’язків, система поступово втрачає робочі години, повноцінні зміни і, зрештою, самих людей».
Інтеграція потреб догляду в кадрове та операційне планування (запровадження гнучких графіків, можливості для замін під час відпусток, лікарняних чи пікових навантажень, індексація виплат) сприятиме підвищенню обороноздатності: зменшить плинність кадрів, прискорить ротації, зміцнить готовність служб та зробить громади більш стабільними.
Нагадаємо, в Україні було розроблено Індекс гендерної рівності за стандартами ЄС, який оцінює стан дотримання прав жінок у ключових сферах. Передбачається, що в майбутньому державні органи використовуватимуть цю європейську методологію для збору та аналізу даних, що дозволить ефективніше оцінювати прогрес у сфері рівності та формувати політику на основі отриманих даних.
Порада від Українка новини:
Це дослідження підкреслює, наскільки важливим є належне ставлення до доглядової праці, особливо в умовах війни. Розуміння проблем, з якими стикаються жінки, що поєднують професійну діяльність та догляд за близькими, дозволяє виявити шляхи для вдосконалення державної політики та підтримки. Це допоможе зберегти кадровий потенціал критично важливих сфер та підвищити загальну стійкість українського суспільства.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: zmina.info