Згадки про диваків можливо зустріти в треках безлічі ансамблів. Проте певні рок-виконавці заходили куди далі та організовували 1 квітня витівки, що спричиняли вкрай своєрідні наслідки. З-поміж подібних музикантів-жартівників слід відзначити Джона Леннона, який, як відомо, відрізнявся особливо витонченим відчуттям гумору.
Уважний шанувальник, запустивши альбом Джона «Mind Games» 1973 року, зверне увагу в кінці першого боку платівки на кілька додаткових мовчазних секунд, котрі тривають довше, аніж очікується для поділу композицій. Дехто стверджуватиме, що це лише завершення попередньої, пісні «Bring On the Lucie (Freda Peeple)», що поступово згасає. Однак ні! Дані чотири секунди тиші виділено як окрему мелодію та навіть вказано на обкладинці альбому як «Nutopian International Anthem» — «Міжнародний гімн Нутопії».
Що ж являє собою цей таємничий тихий гімн? І до чого тут якась Нутопія?
Щоб з’ясувати це, перенесемось на пів року до релізу «Mind Games». 1 квітня 1973 року Джон Леннон і Йоко Оно провели черговий, звичний для них перформанс — заснували уявну віртуальну державу під назвою Нутопія. Наступного дня вони сповістили про це світ на прес-конференції в Нью-Йорку, зачитавши підписану напередодні (а згодом поміщену до конверту альбому разом із текстами пісень) декларацію про створення нової держави.
«Ми заявляємо про появу концептуальної держави Нутопії. Громадянство держави можливо отримати, сповістивши про своє знання щодо Нутопії. У Нутопії немає землі, немає меж, немає паспортів, а тільки люди. Нутопія не має жодних законів, окрім космічних. Усі люди, котрі проживають у Нутопії, є послами держави. Як два посли Нутопії ми просимо дипломатичного імунітету та визнання в Організації Об’єднаних Націй нашої держави та її населення».
Назва держави походить від поєднання двох слів: «new» (новий) і «utopia» (утопія). Отже, Нутопія стала дійсним втіленням уявлень Леннона про ідеальний суспільний лад, так яскраво зображеного ним двома роками раніше в пісні «Imagine», — держави, в якій немає релігії, уряду й власної території; де будь-хто за бажанням може як вільно прийняти її громадянство, так і відмовитися від нього.
Щоправда, на той час єдиними новоутопійцями були власне Джон і Йоко, втім за всіма іншими рисами Нутопію можливо було охарактеризувати як цілком звичайну мікродержаву.
Прапор держави складався виключно з одного кольору — білого, за аналогією з обкладинкою «Білого альбому» Бітлз, що уособлював свободу. Однак журналісти вгледіли в цьому символ капітуляції, на що Леннон, розмахуючи на зустрічі білою тканиною, відповів їм так: «Ми здаємося світові та любові».
Була в Нутопії й своя печать. На ній Джон намалював тюленя, котрий тримав на носі кулю з символами інь і ян, що можливо пояснити дотепною грою слів (англійське «seal» означає як «печатка», так і «тюлень»), або ж відсиланням до ще одного ластоногого, яким колись Леннон назвав себе у пісні «Я — Морж».
Гімн держави ви вже чули. Ним стала наймінімалістичніша та найнезвичайніша композиція всіх часів, записана для альбому «Mind Games» влітку 1973 року.
На додачу до всього, подружжя Леннонів відкрило посольство Нутопії, розташоване в їхній нью-йоркській квартирі в будинку Дакота. Щоправда, відповідну табличку прикріпили не біля головного, а біля чорного, кухонного входу до апартаментів, що, втім, не перешкоджало усім охочим знайти посольство.
Ось такий кумедний першотравневий жарт. Чи, може, Джон Леннон зовсім не жартував?
Перебравшись до США наприкінці 1971 року та маючи, на думку американської влади, сумнівну репутацію політичного активіста, Леннон тривалий час не міг отримати право на постійне проживання в країні.
Так, за тиждень до прес-конференції, на котрій була представлена Нутопія, музиканту вручили ордер про депортацію. Тому заснування уявної держави, в котрій Джон був би послом із дипломатичним імунітетом, стало єдиним, хоч і дуже наївним, засобом припинити цю імміграційну тяганину та одночасно висміяти дії уряду Америки.
Саме це обґрунтовує, чому Нутопія проіснувала лише 3 роки.
Після того, як Джон Леннон отримав грін-карту в 1976 році, гостра необхідність у Нутопії як інструмент тиску на владу США зникла. Увага до неї з боку Леннона та медіа природним чином згасла.
Поділитися
Джерело: ukr.media