Мирослав Чайковський/Facebook
Літопис краю – це не тільки літопис людей. Це також літопис рослинності, звірини та ландшафту, що утворював умови для існування homo sapiens та інших живих істот.
Таке міркування озвучив дослідник рідного краю Мирослав Чайковський у власній розповіді про геологічний розвиток міста Обухів, інформують Хроніки Обухова.
УКРАЇНСЬКИЙ КРИСТАЛІЧНИЙ ЩИТ (БІЛЬШЕ 2 МЛРД РОКІВ ТОМУ)
1. Зродився внаслідок зіткнень давніх мікроконтинентів і затвердіння магматичних порід.
2. Відтоді щит майже не занурювався — тому і став основою для підйому (пізніше — Придніпровська височина).
ПРИДНІПРОВСЬКА ВИСОЧИНА (ВІД ≈2 МЛРД ДО 65 МЛН РОКІВ ТОМУ)
1. Рельєфна формація, яка з’явилася над щитом.
2. Помалу відбувалася ерозія міцних порід щита, створюючи хвилястий рельєф — задатки майбутньої височини.
КИЇВСЬКЕ ПЛАТО (≈2 МЛН — 200 ТИС. РОКІВ ТОМУ)
1. Частина Придніпровської височини, яка остаточно склалася в часи льодовикових і міжльодовикових епох.
2. Під час танення льодовика потужні потоки води з півночі розмивали рельєф, утворюючи пласке плато з великою кількістю ярів.
3. У цей час виникли тектонічні розколини, з якими співпали напрямки річкових долин.
ДОЛИНА ДНІПРА (70 000 РОКІВ ТОМУ)
1. Частина долини — це дно стародавнього моря, яке затоплювало територію 10–15 млн років тому. Після його відступу залишились більш низькі, м’якші території, якими і проклали собі шлях річки.
2. У звичному ж для нас вигляді Дніпро з’являється тільки приблизно 70 тисяч років тому.
3. Нинішня річка Дніпро, якою ми її бачимо сьогодні, сформувалася тільки в останню льодовикову епоху, тобто відносно нещодавно (23-12 тисяч років до н.е.)
4. Чинники остаточного формування: нищівна повінь 23–22 тис. р. т. і дещо менша, крайня (13–12 тис. р. т.) — трапилися наприкінці останнього зледеніння.
5. Окрім цих, зовнішніх чинників, на формування долин, балок і ярів Київського плато впливали тектонічні зрушення (наприклад, Білоцерківський). Існує думка, що частина малих річкових долин формувалася вздовж них.
РІЧКА КОБРИНКА (ОСТАННІ 70 ТИСЯЧ РОКІВ)
1. Ймовірно, обриси долини з’явилися ще за часів палеогенового моря.
2. Хоча, враховуючи її лесовий характер, скоріш за все вона формувалася пізніше, одночасно з долиною Дніпра і як частина водозбору Стугни, частинами яких була вже у плейстоцені.
3. До того ж, можливо, її русло прорізало Київське плато саме там, де була незначна тектонічна тріщина.
4. Окрім того, на її утворення вплинула внутрішня ерозія лесових порід і зовнішні гідроудари під час льодовикових трансгресій і т.д. повеней у долині Дніпра.
ПРИПУЩЕННЯ
ДОЛИНА Р. КОБРИНА — результат одночасної дії геологічних процесів і безперервної водної ерозії в пізньому плейстоцені-голоцені.
Інакше кажучи, на факт її появи впливали як невеликі тектонічні розломи, так і ерозія лесових порід у процесі формування долини Дніпра останні 120-10 тис. років.
Отже, гіпотеза про те, коли, чому і як могла постати долина річки Кобрина, в котрій знаходиться сучасний Обухів, більш-менш зафіксована.
Вона модальна, а тому передбачає як хронологічний континуум, так і сукупність взаємодоповнюючих одночасних і послідовних факторів впливу.
Рухаємося далі.
ҐРУНТИ
Який тип ґрунту головний на Київському плато, загалом і в Обухові, зокрема? Це так звані «лесова порода», котрі в народі називають «глиною».
Що таке леc?
Лес — це пилуватий, слабо з’єднаний суглинок, який осідав з повітря у сухому, вітряному кліматі.
Леси Київського плато: коли і як виникли?
1. Час виникнення: 100–10 тис. років тому, під час льодовикових епох.
2. Походження: вітрове. Після відступу льодовика на півночі Європи, велика кількість пилу переносилась вітром і осідала на піднесених ділянках, таких як Київське плато.
3. Товщина: шар лесу на плато досягає 10–30 метрів, місцями більше (звідси і «гори»).
Будова та особливості:
1. Лес легко піддається ерозії — саме тому в Київському плато безліч яруг і балок.
2. На лесових відкладеннях формуються найродючіші ґрунти — чорноземи і темно-сірі лісові ґрунти.
3. Лес забезпечує хорошу водоємність і аерацію — це сприятливі умови для сільського господарства.
4. Але разом з тим, ландшафт є вразливим до зсувів і вимоїн через пористу структуру порід.
Географія:
1. Лесові породи покривають майже всю поверхню Київського плато — зокрема в районах Обухова, Василькова, Вишгорода, Кагарлика.
2. На півночі їхня товщина менша, бо ближче до Дніпровської низовини.
ПІСОК
Довга піщана дюна між Києвом і Обуховом, яку можна розгледіти на супутникових світлинах як підвищення зі світлими ґрунтами та сосновими лісами, — вірогідно є результатом декількох геологічних процесів, у тому числі й руйнівних явищ.
Що це за піщана дюна?
1. Вона простягається із заходу на схід вздовж траси Київ–Обухів (райони Підгірці, Таценки, Лісники, Ходосівка, Новообухівське шосе).
2. З точки зору геології, це піщаний вододільний вал, ймовірно дюнного походження.
3. Складається з дрібного кварцового піску, майже без домішок.
Походження дюни — версії
ВЕРСІЯ 1: Вітрова
1. У пізньому плейстоцені, коли рівень ґрунтових вод був низьким, а рослинність — мізерною, вітри розносили відкриті алювіальні піски після зниження рівня Дніпра.
2. Таким чином і утворилися лінійні дюнні вали на межі Київського плато та долини Дніпра.
ВЕРСІЯ 2: Гідроудар
1. Дійсно, близько 13–11 тис. років тому існувала льодовикова перешкода північніше Києва (у районі сучасного Полісся).
2. Після її руйнування — величезні об’єми води з палео-озера або річкового басейну могли прорватися південніше, спричинивши руйнівний гідроудар.
3. Такий удар міг змити рихлі породи, перенести маси піску на вододіли і утворити валоподібні тераси та дюни.
ВЕРСІЯ 3: комбінація
1. Під час трансгресій і проривів палео-Дніпра — виникнення базових валів із відкладенням піску в межах розливу.
2. Після відступу вод — вітрове перенесення піску в умовах холодного клімату і відсутності лісу.
Ця дюна, ймовірно, частково пов’язана з руйнівним гідроударом після руйнування палео-Дніпра, однак основна її форма сформувалася внаслідок еолових процесів після зникнення льодовика. Це — унікальна пам’ятка льодовиково-післяльодовикової геоморфології.
***
“ПІЩАНА”
1. Раніше я гадав, що топонімічна основа – це урочище Піщане. Але жодного разу не читав і не чув про нього.
2. Потім була думка, що це найменування частини міста. Але, здається, такого там також не було.
3. Згодом я наштовхнувся на згадку села Піщане в археолог. праці саме там, де зараз однойменний мікрорайон. Пояснив це археологічними неологізмами 70-80х, котрі з певних причин не використовували зафіксовані в усній традиції місцеві топоніми, а вигадували свої (село Піщане, гора Козарів Шпиль, джерело Нетека). Гадаю, були й інші. Відокремити їх від місцевих – цікаве питання.
Разом з тим топонім «Піщана» закріплюється в розмовній мові орієнтовно з 80-х 20ст в процесі забудови колишніх «Хуторів». Таким чином, на зміну топоніму, котрий позначав розсіяний характер розселення і документально засвідчений ще з початку 20 століття, приходить заснований на найбільш характерній рисі цієї території – піску. Так «Хутори» стають «Піщаною». Щоправда, мені досі не зовсім зрозумілий жіночий рід топоніма.
Тож, за моєю робочою версією, пісок в Обухові — наслідок одного з «кінців світу» в часи «фінального палеоліту» – 12-13 тис. років до н.е. – гідроудару, котрий НАМИВ «піщану косу» від Києва до Трипілля. І на котрій зараз знаходяться Підгірці, Конча-Заспа, Козин, Таценки, Українка.
Котрий ЗАСИПАВ долину Кобрини де більше – де менше і утворив декілька невеликих «піщаних гір» (терас) – як мінімум від в’їзду в місто і до Школи. Плюс засипав піском частину вододілу від Нещерова до Обухова.
Можу помилятися, але, як на мене, гіпотеза про цю катастрофу може пояснити незначну кількість палеолітичного археологічного матеріалу в долині Дніпра – його просто змило.
Наприклад, в наших краях це окрема стоянка мисливців на мамонтів біля Копачева. Потім – хіатус і вже за пару тисяч років темними борами ПраОбухова ганяють за вепрами вдягнені у шкіру хлопці з таценківської мезолітичної культури.
Але це вже інша розповідь.
