Ukr.Media обговорює контрасти між поширеними уявленнями про середньовічні бойові сокири та висновками, що надаються історичними та археологічними даними.
Міф 1. «Сокира — це другорядна зброя»
Це, мабуть, найважливіший міф. Часто фільми та література зображують середньовічного воїна, озброєного переважно мечем, іноді списом або луком, із сокирою, що просто висить на поясі, готового кинути її у ворога в момент відчаю. Однак археологічні та історичні дані суперечать цьому зображенню. Спис був найпоширенішою зброєю Середньовіччя, а сокира була на другому місці.
Популярність сокири пояснюється кількома факторами: головним є її відносно низька вартість. Метал у той час був надзвичайно дорогим, а виготовлення сокири вимагало набагато менше матеріалу, ніж кування меча.
Це повір'я пов'язане з уявленням про те, що підкова приносить удачу. Сама підкова, а точніше, метал, з якого вона виготовлена, вважалася символом удачі в ті часи.
Крім того, навички виготовлення сокир були доступні будь-якому сільському ковалю, тоді як кування мечів вимагало висококваліфікованого ремісника. Адаптація як сокири, так і списа була вирішальною, оскільки війна не була повсякденним явищем; у мирний час сокира служила практичним цілям для господарських та побутових завдань, тоді як спис можна було використовувати для полювання, що робило меч дещо зайвим у небойових ситуаціях.
Міф 2. «Сокира — це метальна зброя»
Це повна вигадка зі світу кінематографа. Насправді, у Середньовіччі ніхто не кидав свою зброю, будь то спис чи сокира. Вони призначалися для ближнього бою. Хоча сокира була дешевшою за меч, вона все одно являла собою значну інвестицію, подібну до викидання золотих злитків, які також могли завдати шкоди.
Немає історичних записів, що підтверджують широке використання сокир як метальної зброї; хоча окремі випадки могли траплятися, вони не були настільки поширеними, як припускають сучасні ентузіасти метання сокир та кінематографісти.
Міф 3. «Сокира була величезною та важкою»
Знову ж таки, ця думка не має жодного підтвердження! Хоча деякі більші варіанти сокир, як-от відомий вікінгський бородекс, справді існували, археологічні дані свідчать про те, що середня бойова сокира важила не більше 500 грамів. Цього було достатньо, щоб завдати смертельного удару, і такою зброєю можна було орудувати протягом тривалого часу.
Серед археологів різниця між бойовою сокирою та робочою (теслярською) сокирою часто залежала від ваги. Більша, важча сокира зазвичай була інструментом для рубання дров, тоді як менша, легша сокира служила зброєю для бою.
Міф 4. «Ручка сокири була гарно вигнутою та зручною для хвата»
На ілюстраціях у фентезійній літературі та фільмах сокири часто зображені з ергономічно розробленими ручками, вигнутими формами та прикрасами.
Насправді, рукояті сокир зазвичай були круглими та прямими, довжиною приблизно 80 см. Хоча ергономічна рукоятка може бути зручною, вона набагато менш практична, оскільки може легко зламатися об щит противника, залишивши власника беззахисним до кінця конфлікту або викликавши необхідність пошуку майстра для створення нової ергономічної рукоятки. Набагато простіше мати пряму круглу рукоятку, оскільки будь-яку гілку можна швидко перетворити на рукоятку. Більше того, історичні джерела вказують на те, що рукояті справді були прямими, як це видно на більшості середньовічних ілюстрацій воїнів, що орудують сокирами.
Міф 5. «Сокира — смертельна зброя, яка влучає точно в ціль»
Цей міф виходить за рамки сокир і охоплює війну в цілому. У ті часи метою не завжди було знищення ворога; радше часто це було завоювання, обкладання даниною та отримання доходу. Майже всі конфлікти були економічно мотивовані.
Звичайно, були й набіги заради прибутку, але люди швидко зрозуміли, що переможений ворог може принести лише одноразовий виграш, тоді як підкорення ворога може перетворити його на постійне джерело доходу. Таким чином, збройні конфлікти тієї епохи не були такими жахливими, як зображено у фільмах. У цьому контексті деякі бойові сокири можна було використовувати як нелетальну зброю; удар по ворогу тупим боком міг вивести його з ладу, що призводило до швидкої капітуляції та довічної данини переможцю.
Джерело: ukr.media
