Гурт “Друга Ріка” нагадує, що втрата одне одного надто затратна.

Десь між періодом «я — безкомпромісний бунтар» та фазою, коли ваш плейлист для гучних вечірок непомітно трансформується у саундтрек для затишного вечора, приходить одне не надто приємне, проте корисне усвідомлення. Ви — звичайна людина. З вашими неврозами, токсичними звичками та багажем, який тактовно заведено іменувати «життєвим досвідом», інформує Ukr.Media.

Схоже, Валерій Харчишин вирішив створити нову пісню на основі цього усвідомлення.

Я переглядаю новини про те, що «Друга Ріка» презентувала сингл «МИ» напередодні свого 30-річчя, і помічаю на своєму обличчі іронічну посмішку. Тридцять років існування гурту. За цей час виросло покоління, яке встигло як розчаруватися в ідеалах, так і знову їх знайти. Харчишин стверджує, що у новому треку він прагнув відверто проаналізувати саме цей шлях становлення — від юнацького заперечення всього до прийняття власних недоліків. І, знаєте, у цьому є певна терапевтична логіка. Коли фронтмен рок-гурту не вдає із себе загадкового генія, а спокійно визнає, що так само вирішує власні проблеми, як і будь-хто інший, це викликає значно більше довіри.

Найцікавіше починається там, де завершується автобіографічна складова. Трек, задуманий як особиста рефлексія, несподівано перетворився на історію про «нас». Гурт спирається на рядки Симоненка: «У кожного „Я“ є своє ім’я». Здавалося б, думка лежить на поверхні: ми не є набором однакових елементів, ми — унікальні всесвіти. Однак музиканти роблять надзвичайно влучне зауваження, яке влучає в нерв сучасності: нам усім зараз катастрофічно бракує поняття «МИ».

У парах, що розпадаються через виснаження, у родинах, у суспільстві загалом. Ми настільки захопилися побудовою непроникних особистих кордонів та плеканням власної індивідуальності, що якось випустили з уваги очевидну річ: втрачати одне одного — це занадто висока ціна. Сила полягає не в тому, щоб розчинитися в сірій масі, а в тому, щоб вміти знаходити спільну мову та ставати тим самим «ми», коли насувається буря.

Харчишин зізнається, що навмисно створював пісню з думкою про те, як десять тисяч людей у київському Палаці спорту разом співають «Ми є ми». Ця візуалізація могла б здатися просто красивою музичною романтикою, якби не наша реальність.

Поділитися

Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.

⚡ Пульс читачів

Ви вже готові проміняти свою залізобетонну незалежність на складне, але спільне «Ми»?

Вже взяли участь 0 осіб. Приєднуйтесь до обговорення.

👇 Натисніть на один з варіантів нижче

🫂 Ми — банда! 💅 Я — пуп Землі 🫠 Неврози не пускають

📊 Карта думок

🫂 Ми — банда! 0% 💅 Я — пуп Землі 0% 🫠 Неврози не пускають 0% 💡

Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!

Коментарі

Поки що коментарів немає. Будьте першим!

Джерело: ukr.media

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *