Мої особисті переконання полягають в тому, що я не відвідую для відпочинку держави, які мають значні соціально-економічні труднощі. Мені стає не по собі, коли для туристів створюють певні оазиси (прекрасні готелі, крамниці), а місцеве населення при цьому мешкає в злиднях. Поганий рівень життя — це насамперед зневага до прав дітей, жінок, погана санітарія. І жодна врода природи мене туди не зманить. Чудової природи достатньо в розвинених державах.
Якось я захоплювалася йогою. У той час дуже популярними були мандрівки до Індії. Не тільки серед тих, хто практикував йогу, а просто це був популярний напрямок. Дехто відвідував "оазиси" — відпочивали на комфортабельних курортах, проте не бачили справжнього життя. Інші прямували до центрів йоги, і часто доводилося чути, що більшість тутешніх жителів йогою не займаються, а ці йога— та ретритні комплекси зроблені для приїжджих, котрі думають, що там якісь "місця сили". До місць сили ще повернусь. Треті навмисно обирали місця де гірше, щоб потім хвалитися своєю відвагою.
Звісно, не всі екзотичні острови — глушина і безлад. Є такі, що підпорядковуються пристойним державам. Але там відчутно дорожче. Пересічним громадянам більш-менш доступні Мальдіви або Балі.
Головне, до чого слід бути готовим, організовуючи весілля на Мальдівах — там ніхто не намагатиметься забезпечити найкращий сервіс, особливо якщо весільний пакет у вас бюджетний. А не бюджетний, та ще й на островах, це вже інша справа. Розглянемо звичайних людей. Що входить до такого "весілля"?
Якась зустріч з обсипанням рожевими пелюстками — ну, обсиплять вас. Нерідко буває, що це будуть пелюстки не дуже свіжі.
Мене сильно вразив реальний відгук про таке весілля: наречені прийшли у визначений час, там сидять і розмовляють якісь місцеві жінки, всім байдуже до молодят, і їм довелося благати (!!), щоб провели церемонію.
Зустріч з традиційними напоями — у відгуках згадували про брудні заляпані келихи і трохи рідини на дні. Шикарної багатої зустрічі не буде, ви там — не "шановні гості", а просто відвідувачі, за послуги яких вже заплачено, і більше з вас отримати, можливо, й нічого.
Часто виникає відчуття, що деякі тубільці в таких державах не цінують у повній мірі природної вроди, що приваблює туристів. Вони, можливо, не усвідомлюють, що для українця або європейця цей безмежний океан і білий пісок — це щось особливе. А якщо не цінують — то можуть і не розуміти, навіщо туристи туди їдуть, що інколи може виявлятися у зневажливому ставленні або іронії.
Виконувати церемонію, ймовірно, буде хтось із місцевих, переодягнений у подобу священника. Щоправда, незрозуміло, якої віри. За православним обрядом вінчання потрібно йти до церкви у себе вдома. Місцева віра там іслам.
Я хоч і не віруюча людина, але… є певна краса і цінність у вінчанні. У державній церемонії в РАЦСі є щось порядне, гарне, серйозне.
Ах, найважливіше забула. Нерідко складається враження, що ці так звані весілля робляться переважно заради соціальних мереж. Можна припустити, що для багатьох учасників цього дійства можливість зробити світлини є чи не головною мотивацією.
Через фото не видно зневаги і байдужості тубільців, котрі проводять обряд. Не видно голодних дітей, які бігають за межами готелю, не видно, як спітніла наречена на 35-градусній спеці у сукні з поліестеру і що їй перед цим по обличчю спонжиком повозила місцева жінка, а це в брошурі називалося святковим макіяжем.
Через фотографії не видно часом туги, яка може супроводжувати подібні заходи, в які, напевно, не вкладено ні душі, ні серця.
Найяскравіша частина весілля — вечеря на узбережжі моря з різними свічечками, щоб було гарно, а довкола буде ходити фотограф. Тобто молода пара на власному ж весіллі за свої гроші буде акторами, або скоріше моделями.
Ох, дівчата. Я все розумію, проте є ж різні варіанти. Найважливіше, щоб поруч із вами були близькі в цей момент, люди, які бажають вам щастя, або хоча б ті, хто важливі для вас, яких ви поважаєте. Які поруч із вами не за гроші.
Чи не варто трохи більше зосереджуватися на сутності події, а не лише на зовнішній картинці?
Ну і про місця сили, як я вже говорила. Також багато хто вважає, що існують певні особливі місця романтики. Париж, острови, неважливо. Якесь місце, де прокидаються найбільш романтичні почуття (з чого б це?). Немає, звичайно, ніяких "місць". Ми все несемо з собою, у своїй душі. Парам, яким добре разом, добре майже скрізь. І навпаки.
Ніхто вам за гроші не продасть ні любов, ні романтику, ні веселощі, ні дивовижну атмосферу. Вам можуть продати декорації для фотографій.
P.S. Коли Курт Кобейн і Кортні Лав одружилися на пляжі, це був бунт і втеча від дійсності. Дві людини, у яких вже тоді були проблеми з психікою, сховалися майже від усіх. Було кілька гостей, на ньому була піжама, на ній якась старовинна сукня. Тоді не було соцмереж, не було показухи.
А зараз що? Часто це перетворюється на показову виставу.
