Влітку 2025 року журналістка Олександра Федорко знову стала об’єктом онлайн-цькування — спочатку з боку блогера Мирослава Олешка, а згодом з боку народного депутата Олексія Гончаренка. Вони поширювали неправдиві наративи та зневажливі зауваження про неї, які містили елементи сексизму, мови ворожнечі та спроби підірвати її професійну репутацію.
Цю інформацію поширила громадська організація «Жінки в медіа».
Олександра Федорко. Фото: Bihus.info
Наприклад, у червні 2025 року блогер Мирослав Олешко поширив неправдиві заяви щодо журналістки, стверджуючи, що її хлопець нібито уникає мобілізації. Він використовував зображення, зокрема з приватних акаунтів Федорко в соціальних мережах. Журналіст уточнив, що вони не перебувають у стосунках протягом тривалого часу, що робить такі твердження неправдивими.
Кілька днів тому розповідь Федорко про ухилення від призову була опублікована на YouTube-каналі Bihus.info, де вона назвала Олешко «лідером партії ухильників від призову». У відповідь блогерка опублікувала кілька образливих постів, називаючи журналістку «ескортом» та «повією», а також роблячи сексистські зауваження щодо її подорожей та зовнішності. Ці пости також супроводжувалися коментарями, що демонстрували елементи мови ворожнечі та сексуальних домагань.
Пізніше, у серпні, народний депутат України Олексій Гончаренко поділився фотографією журналістки, зробленою під час інтерв'ю з білоруським волонтером Ігорем Янковим , натякаючи, що вартість футболки Олександри була надмірно високою, нібито «близько 10 тисяч гривень».
Федорко спростувала заяви Гончаренко, стверджуючи, що вони неправдиві. Вона поділилася посиланням на інтернет-магазин, де було зазначено, що ціна футболки становить 210 польських злотих (2392 гривні).
Під відеоінтерв'ю глядачі опублікували сексистські коментарі, ставлячи під сумнів професіоналізм журналістки та натякаючи на її зовнішність і особисте життя. Федорко вирішила не реагувати на такі дописи. Вона зазначила, що хоча ці нападки спочатку були психологічно складними, зрештою вона розвинула стійкість і тепер воліє ігнорувати такі зауваження.
Цей інцидент не перший випадок онлайн-цькування, спрямованого проти журналістки. У серпні 2024 року, коли вона була головним редактором видання «Кордон», її зображення, змінені за допомогою фотомонтажу, з’явилися в Інтернеті після публікації розслідування щодо посадовця державної служби охорони здоров’я та були поширені на веб-сайті для дорослих разом із її номером телефону.
Журналістка повідомила, що звернулася до кіберполіції та подала заяву, але розслідування майже не просунулося.
Згодом, працюючи з Bihus.info, вона часто ставала об’єктом онлайн-цькування з боку Олешка. Сам блогер незаконно перетнув кордон України за підробленими документами та ухилився від мобілізації, що спонукало СБУ повідомити про нього поліцію.
Варто зазначити, що понад 60% українських журналісток зазнавали онлайн-насильства, проте менше 1% зверталися за правовою допомогою — більшість залишається без належної підтримки та правових заходів. Ці висновки є частиною оцінки потреб під назвою «Онлайн-насильство щодо українських журналісток: як воно впливає, чого бракує, що нам потрібно».
