Її захоплення — ремонт авто та мотоцикли: історія майстрині з Тернопільщини
Ілона Скоромна з дитинства захоплюється автомобілями. Нині їй 23 роки, і вона успішно працює в автомайстерні свого батька у Білобожниці на Тернопільщині. Її спеціалізація – встановлення газобалонного обладнання та технічне обслуговування автівок. Детальніше про талановиту молоду жінку-автомеханіка розповів “Суспільне Тернопіль”.
“УСПІХ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СТАТІ, А ВІД ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ”
Пристрасть до машин передалася Ілоні від батька, який має понад 20-річний досвід у цій сфері. Під час роботи батько бере на себе найбільш трудомісткі завдання, тоді як Ілона зосереджується на комп’ютерній діагностиці та роботі з електронікою.
«Я завжди захоплювалася батьком. Після 9-го класу на літніх канікулах я проводила час у гаражі, а після 11-го вирішила продовжити цю справу та розвивати сімейну справу разом з ним», – розповідає Ілона в інтерв’ю «Суспільне Тернопіль». Вона пригадує, що спочатку не всі клієнти сприймали її серйозно: «Були недовірливі погляди: “Як це, жінка ремонтує авто? Як вона може розбиратися в газовому обладнанні?”. Бували різні моменти, я навіть плакала. Але найважливішою була підтримка батьків, особливо тата – мого керівника. Його віра в мене додає мені сил. Ми ламаємо стереотипи, бо головне – це якість роботи та любов до своєї справи, а не стать».
Батько Ілони додає: «Приїжджають досвідчені водії, а вона підходить до машини. Вони спочатку скептично ставляться, бо вважають, що вони все знають, а дівчата – ні. Але коли вона завершує ремонт, і вони виїжджають на тест-драйв, то повертаються здивовані її майстерністю. Моя Ілона не лише ремонтує, а й вправно керує будь-яким транспортом».
За словами батька Ілони, клієнти часто виявляють здивування, коли бачать, що їхнім автомобілем займається дівчина.
“ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО КОЖНОГО АВТОМОБІЛЯ”
Автомайстерня функціонує з понеділка по суботу. Клієнти приїжджають на ремонт не лише з Тернопільщини, а й з інших регіонів України, як зазначає Василь Скоромний.
Ілона знаходить справжнє задоволення у своїй роботі, попри насичений робочий графік. «Якби мені довелося працювати безкоштовно, я б усе одно обрала цю професію. Тут немає місця нудьзі чи вигоранню, адже кожна нова задача вимагає постійного вдосконалення. Кожен автомобіль унікальний, як і людина. Навіть однакові моделі мають свої особливості, які потрібно ретельно вивчати. Влітку бували дні, коли я затримувалася в гаражі до десятої вечора, але ніколи не поспішала додому», – ділиться вона особливостями своєї професії.
Окрім батьків, її підтримують друзі та молодша сестра. «Вони жартують, що зі мною зручно, бо я можу допомогти з ремонтом машини чи заміною колеса», – усміхається Ілона.
Поза роботою Ілона захоплюється створенням макіяжу та фотосесіями. У своїх соціальних мережах вона часто демонструє контраст між своїм особистим життям і робочими буднями.
«Єдине, чого я не роблю – це манікюр, лише чистку нігтів, адже моя робота не дозволяє його носити довго. Я люблю робити макіяж, зачіски, але манікюр – це не для мене», – пояснює вона специфіку своєї роботи.
Спеціалізовані робочі рукавички маленького розміру вона замовляє за кордоном. «Чоловічі руки більші, а знайти підходящі для жінок – справжня проблема. Звичайні господарські рукавички, які використовують для роботи в саду, не підходять, бо їхнє покриття може пошкодитися або розплавитися під впливом специфічних речовин», – пояснює Ілона.
Хоча робота з газом є потенційно небезпечною, Ілона Скоромна запевняє, що страху не відчуває.
«Кожна професія має свої ризики. Якщо дотримуватися правил безпеки та володіти необхідними навичками, то боятися немає чого».
“МОТОЦИКЛ – ЦЕ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ТА СВОБОДА”
Ще одним захопленням Ілони є мотоцикли. Вся її родина любить їздити на мотоциклах. Ілона згадує, що в 8 років вперше сіла за кермо 60-кубового квадроцикла, а вже в 14 спробувала свої сили на двоколісному байку, хоча й невдало.
«На цьому мотоциклі “Kawasaki” колись їздив мій батько. Коли мені виповнилося 14, тато вирішив, що час спробувати. Пам’ятаю той день: на коліні досі залишився шрам. Я розуміла, як керувати, але його вага – понад 200 кілограмів – була надто великою для 14-річної дівчини. Я різко загальмувала і впала. Тоді я плакала, і батько вирішив продати мотоцикл. Він стояв три роки, а я молилася, щоб його ніхто не купив. Часом я приходила до гаража, коли батька не було, сідала на мотоцикл і думала: “Чому я не можу ним керувати?”. Але згодом батько дав мені ще один шанс».
Зрештою, Ілона Скоромна почала впевнено керувати мотоциклом у 17 років.
«Тоді я сіла на свій “Kawasaki”, а через рік батько довірив мені свій “Gold Wing”. Це були неймовірні відчуття. Неможливо передати той захват, коли мені довірили цей потужний мотоцикл, коли я відчула його вагу – майже пів тонни – та всю його міць».
За словами Ілони, любов до мотоциклів, як і до ремонту авто, успадкована від батька. Сімейні мотопоїздки – це одна з її здійснених мрій. «Ми чудово провели час, вирушивши разом до Заліщиків. Тато їхав попереду, а ми з сестрою – позаду. Це була моя невелика мрія, яка здійснилася, коли ми всі підросли», – ділиться вона теплими спогадами.
Порада від Українка новини:
Ця історія надихає та показує, що професійний успіх не має гендерних обмежень. Для українців, які шукають приклади стійкості, наполегливості та розвитку сімейного бізнесу, ця новина стане чудовим мотиватором. Вона демонструє, як поєднувати традиційні чоловічі професії з особистими захопленнями та сучасними тенденціями.
Джерело новини: ukrainky.com.ua