Найкращою акторкою 2024 року за версією “Золотого глобусу” стала бразилійка Фернанда Торрес за роль у політичній драмі “Я все ще тут”. Вона стала першою бразилійською акторкою, яка отримала нагороду за найкращу жіночу роль у драмі. Розповідаємо про шлях Фернанди Торрес.
Один із найдраматичніших фільмів року, “Я все ще тут” розповідає історію бразилійського політика, конгресмена Рубенса Пайва, який увійшов в історію завдяки тому, що у 1960-ті роки пристрасно боровся проти воєнної диктатури у Бразилії, та його дружини Юніс Пайви. Через його підпільну діяльність Пайву затримали військові, а потім піддали тортурам і вбили. Стрічка режисера Вальтера Сареса знята за мемуарами сина політика Марсело Рубенса Пайви 2015 року та заснована на реальних подіях.
Саме дружина політика Юніс Пайва, яку блискуче зіграла річна 59-річна Фернанда Торрес, є центром цієї історії. За сюжетом, внаслідок військового рейду в 1971 році Рубенс Пайва, колишній конгресмен та політик, до того вигнаний з країни, був арештований у власному будинку в Ріо де Жанейро та зник. Пізніше заарештували і його дружину та мати його п’ятьох дітей Юніс та 12 днів протримали в поліції, піддаючи тортурам та допитам. Еліана, їхня дочка-підлітка, також була ув’язнена. Наступні кілька років Юніс бореться, аби знайти чоловіка, проте тільки через двадцять п’ять років, у 1996-му, отримує від бразильської держави офіційне свідоцтво про смерть Рубенса Пайви.
Після світової прем’єри на Венеційському кінофестивалі “Я все ще тут” мав великий успіх: у Венеції його високо оцінили критики, фільм отримав нагороду за найкращий сценарій, а згодом Бразилія подала стрічку як найкращий міжнародний повнометражний фільм на “Оскар”. 5 січня на “Золотому Глобусі” Торрес перемогла в категорії “Найкраща жіноча роль у фільмі — драма”: критики називають її акторкою, яка “абсолютно заслуговує на “Оскар”.
Фернанда Торрес виросла в Ріо-де-Жайнеро в родині акторів. У кіно почала зніматися в 16 років — у фільмі Волтера Ліми Джуніора “Невинність” (1983). У 19 років талановита бразилійка здобула Пальмову гілку Канського кінофестивалю — за чуттєву стрічку про стосунки “Говори мені про любов”.
За понад 40 років кар’єри Торрес знялася у ключових режисерів Бразилії та Іспанії, а також у голлівудських фільмах — зокрема в бойовику Енга Лі “Геміні” разом із Віллом Смітом та Клайвом Оуеном. Торрес також є однією з найпопулярніших у Бразилії телевізійних акторок, адже кілька років вона знімалася у cиткомі “Нормальні” (“Os Normais 1”). У Бразилії Торрес також відома як письменниця: на початку нульових вона випустила роман “Кінець”, який був перекладений сімома мовами, — продано понад 200 000 примірників лише в Бразилії.
У листопаді 2024 року Фернанда Торрес з’явилася на обкладинці бразилійського Vogue — це друга обкладинка Торрес, яка вперше знялася для видання 27 років тому. На обкладинці акторка позує фотографу Зі Нуньєсу в образах Herchcovitch Alexandre, Christian Dior і Balenciaga.
Отримуючи “Золотий глобус”, Торрес зізналася, що не готувала промову, бо не думала про перемогу, адже їй було достатньо лише самої номінації. Перемогу вона присвятила матері, 95-річній акторці Фернанді Монтенегро, яка знялась у фільмі разом із нею, зігравши Юніс Пайву в похилому віці. Символічно, що Фернанда Торрес виграла “Золотий глобус” через 25 років після того, як її мама була номінована в тій самій категорії за картину “Центральний вокзал”.
На “Золотому глобусі” Торрес була номінована в категорії разом із голівудськими зірками Памелою Андерсон (“Остання артистка”), Анджеліною Джолі (“Марія”), Ніколь Кідман (“Хороша погана дівчина”), Тільдою Свінтон (“Сусідня кімната”) і Кейт Вінслет (“Лі”). “Моя мама була тут 25 років тому, і тепер тут я, і це є доказом того, що мистецтво може витримати все, навіть у такі важкі моменти, як сьогоднішні часи”, — сказала Торрес про свою перемогу. Вона додала, що “Я все ще тут” — це фільм, “який може допомогти нам поміркувати про те, як вижити у важкі часи”.