Поділитися
У новому блобастері-антиутопії Френсіса Форда Копполи “Мегалополіс”, що виходить в українських кінотеатрах 26 вересня, костюми відіграють важливу роль, допомагаючи провести візуальні паралелі крізь тисячоліття — між Стародавнім Римом і сучасністю. Розповідаємо, як вони створювалися.
“Мегалополіс” — це справжній magnum opus легендарного режисера “Хрещеного батька” та “Апокаліпсис сьогодні”, 85-річного Френсіса Форда Копполи. Ідею цього фільму він розробляв чотири десятиліття, а в його виробництво вклав власні $120 млн, які отримав від продажу кількох своїх виноградників і виноробні. Прем'єра стрічки відбулася на кінофестивалі в Каннах цьогоріч.
Реклама.
“Мегалополіс” — це візуально вражаючий фільм–антиутопія, який проводить паралелі між Стародавнім Римом і сьогоденням. У центрі сюжету — Цезар Катіліна, геніальний архітектор та митець, який вміє зупиняти час та бачити крізь виміри. Він мріє створити Мегалополіс на руїнах занедбаного та корумпованого Нового Риму, в якому легко вгадується Нью-Йорк. Катіліна — частина цього суспільства, для якого гроші та жага влади важливіші за справедливість, проте його гнітить питання: чи гідне таке суспільство порятунку?
У стрічки суперзірковий акторський склад: окрім Адама Драйвера у головній ролі, тут також залучені Джанкарло Еспозіто (серіали “Мандалорець”, “Пуститися берега”), Наталі Еммануель (Міссандея з серіалу “Гра престолів”), Обрі Плаза (другий сезон серіалу “Білий лотос”), Лоуренс Фішборн (франшизи “Матриця”, “Джон Вік”), Джейсон Шварцман (“Голодні ігри: Балада про співочих пташок і змій”, “Астероїд-Сіті”), Шая Лабаф (франшиза “Трансформери”). Також на екрані ми побачимо сестру режисера, акторку Талію Шайр, знану за роллю Конні Корлеоне з “Хрещеного батька”. А ще — двох легендарних лауреатів “Оскара”: Дастіна Гоффмана та Джона Войта.
Але Гоффман і Войт — не єдині оскароносці, залучені у проєкт. Адже “Оскар” — точніше, навіть чотири “Оскари” — є й у художниці костюмів “Мегалополісу”, італійської дизайнерки Мілени Канонеро. Оскільки історія в “Мегалополісі” розповідається у театралізований та міфологізований спосіб, костюми відіграють тут ключову роль.
Мілена Канонеро — соратниця Кубрика, Андерсона та одразу двох Коппол
78-річна Канонеро народилася в Турині, в університеті Генуї вивчала моду, історичний дизайн та історію мистецтв, а у кінці 1960-х переїхала до Англії, щоб продовжити навчання. Вона працювала в бутику своїх друзів у Лондоні та почала допомагати у створенні рекламних роликів, де познайомилася з багатьма режисерами. Коли Канонеро вже попрацювала як художниця костюмів над кількома короткометражками, її запросили подивитися, як Стенлі Кубрик знімав окремі сцени “2001: Космічна Одіссея”. Дизайнерка і режисер потоваришували на знімальному майданчику — і Кубрик запросив Канонеро працювати з ним над його наступним повнометражним проєктом, яким виявився “Механічний апельсин” (1971). Далі вони продовжили спільну роботу стрічкою “Баррі Ліндон” (1975) — і вона, згодом визнана як одна з вершин костюмованого кінематографа, принесла Канонеро перший “Оскар” за найкращий дизайн костюмів.
Другу нагороду кіноакадемії дизайнерка отримала за “Вогняні колісниці” (1981) Г’ю Гадсона. Третій “Оскар” їй принесла “Марія-Антуанетта” (2006) Софії Копполи, а четвертий – “Готель “Ґранд-Будапешт” (2014) Веса Андерсона. Загалом у портфоліо Канонеро, окрім згаданих вище, є ще цілий список фільмів-легенд різних жанрів: “Сяйво”, “Голод”, “Дванадцять друзів Оушена” тощо.
З Френсісом Фордом Копполою вони разом вперше попрацювали над “Клубом “Коттон” (1984), потім зробили “Хрещеного батька 3” (1990). І саме Канонеро режисер вирішив запросити для роботи над “Мегалополісом”, точно знаючи, що вона втілить його бачення краще, ніж будь-хто інший.
“Мегалополіс”: буремні 20-ті та стиль Волл-стріт
Перед Канонеро стояло непросте завдання — через костюми поєднати Стародавній Рим і сучасність. І вона знайшла рішення: зробила “проміжну зупинку” у буремних 20-х, поєднавши характерні естетичні елементи епохи 1920-х років із діловим стилем Волл-стріт, а водночас із давньоримськими та давньогрецькими мотивами.
Наприклад, чоловіки, що у фільмі працюють на урядових посадах, носять попелясті костюми-трійки (із такою ж посадкою, як у Джея з “Великого Ґетсбі”), але доповнюють їх жилетами, які за рахунок складних драпірувань нагадують римські тоги. А жінки вдягнені в модифіковані туніки, які дивним чином дуже нагадують діловий одяг. І водночас невеликі, але важливі деталі — наприклад, оригінальні драпірування — відображають фантастичний світ, у якому відбуваються події “Мегалополісу”.
У цьому фільмі-експерименті дизайнерка працює так само сміливо, як і режисер, підкреслюючи сюрреалістичність дійства. Наприклад, у сцені параду, де мер Цицерон (Джанкарло Еспозіто) крокує маршем поруч із поліціянтами та іншими політиками, на лацканах їхніх костюмів вишиті зелені оливкові гілки, тоді як правоохоронці одягнені у чорні сорочки, чорні штани та прикрашені кобури/жилети. І все це вбрання здається чи то сатиричним, чи то казковим, хоча сам парад на вигляд настільки реалістичний, ніби відбувається на сучасному Мангеттені.
Кольори: золото, білий і 50 відтінків пурпуру
За допомогою кольорів Канонеро підкреслює статус і рід діяльності персонажів. Повсякденний одяг вищого класу у фільмі зазвичай сірого та чорного кольорів, але також у ньому дуже активно використовуються відтінки бордового і пурпуру.
І це, звісно, невипадково, адже у Стародавньому Римі пурпурний був символом статусу і влади. Тоді барвник, який давав подібні відтінки, видобували з середземноморських равликів. Для виробництва лише однієї унції (трохи більше за 28 грамів) пурпурової барви треба було переробити тисячі равликів, що робило одяг, пофарбований у цей колір, неймовірно дорогим. Таким чином пурпур у давніх римлян став символом влади, престижу та заможності: його носили, щоб продемонструвати високий статус та вирізнити себе серед “простих смертних”.
Окрім того — так само, для підкреслення статусу, — Канонеро активно використовує королівські блискучі золоті тони: як в одязі, так і в аксесуарах. А білий колір у “Мегалополісі” наче маскує темноту душ персонажів. Загалом у “Мегалополісі” костюми героїв є повноцінним інструментом сторітелінгу, котрий відображає дух цього фільму Копполи, сміливий і зухвалий. І можливо, це принесе п’ятий “Оскар” для дизайнерки Мілени Канонеро, котра вже понад пів сторіччя допомагає найкращим режисерам втілювати їхні ідеї.
"Мегалополіс" можна подивитися в українських кінотеатрах з 26 вересня.
