Валерія Іонан доєдналася до команди Міністерства цифрової трансформації у 2019-му, у 28 років — і стала наймолодшою заступницею міністра в українському уряді. Вона каже: прийшла на державну службу, аби втілювати проєкти, які змінюють життя людей на краще.
Валерія Іонан — учасниця першого друкованого видання Vogue Ukraine Leaders 2024.
Реклама
Підприємниця, що заснувала власну IT-агенцію у 23 роки, спортсменка, яка перепливла Босфор та є призеркою Кубка України з боксу, заступниця міністра та мама: шлях, який пройшла у свої 33 роки Валерія Іонан, вражає. Секретами успіху вона вважає “любов до людей та своєї справи, навички планування та вміння опановувати емоції”. Швидка та енергійна, вона призначає зустріч о 9-й ранку і має лише 2,5 години на знімання та інтерв’ю, але її асистентка заспокоює: “Ви побачите, ми все встигнемо, Валерія дуже продуктивна”. За цей час ми знімаємо кілька образів та записуємо розлоге інтерв’ю — про її захоплення тайським боксом і філософією лонгтермізму, інновації у сфері MеdTech та можливості безпілотної евакуації поранених з поля бою.
Вона вивчала менеджмент у Черкаському університеті, іспанську мову — в Київському лінгвістичному, а ділове адміністрування — в Единбурзькій бізнес-школі. На державну службу прийшла з досвідом управління власною компанією Quadrate 28 з офісами в Україні, Іспанії та ОАЕ. Іонан доєдналася до команди Міністерства цифрової трансформації у 2019-му, у 28 років, — і стала наймолодшою заступницею міністра в українському уряді.
“Я не планувала йти в політику, бо хотіла розвивати власний бізнес”, — згадує вона. Але водночас були амбіційні прагнення — робити проєкти, які впливатимуть на життя країни. Такою справою для неї стала робота в Мінцифрі — новоствореному за ініціативи президента Зеленського міністерстві, яке активно зайнялося цифровізацією країни.
За плечима Іонан п’ять років роботи в уряді. Відтоді в країні з’явився перший у світі диджитал-паспорт, а послугами єдиного порталу державних послуг “Дія” користуються понад 20 мільйонів громадян. Технологічні медіа називають Україну “європейським тигром цифрової трансформації”, а програмний код “Дії” тепер є в публічному доступі, щоб інші держави, які цікавляться українським досвідом, могли запустити власні сервіси.
Міркуючи про ці п’ять років, Валерія каже, що державна служба змінила її погляд на світ: “Я вважаю, що на ній хоча б одну каденцію має пропрацювати кожна свідома людина. Вважайте це шаною, яку ми маємо віддати країні”. Держслужба дає змогу зрозуміти, за яким принципом створені та як функціонують державні інституції.
У міністерстві Валерія відповідає за національну програму розвитку цифрової грамотності та платформу Дія.Освіта, проєкт “Дія.Бізнес”, розвиток регіональної цифровізації, координацію розвитку інновацій і стратегію WinWin; очолює команду євроінтеграції та просуває бренд цифрової України у світі. Особливо пишається програмами для жінок-підприємниць, адже впевнена, що жінки сьогодні відіграють унікальну роль у розбудові нашої держави. У 2023 році команда Іонан запустила бізнес-акселератор “Відважна”. Перший сезон проєкту об’єднав понад 5000 українок, які пройшли навчання для розвитку власних бізнесів, а шість найкращих учасниць отримали гранти загалом на 1,3 мільйона гривень для старту.
Проте під час війни фокус її роботи змістився на розвиток міжнародних відносин: “Ми шукаємо союзників, з якими можемо реалізувати інноваційні проєкти”. Це координація технічної допомоги Україні (як-от ініціатива Laptops for Ukraine спільно з Єврокомісією та організацією Digital Europe), співпраця з технологічними компаніями з усього світу; запуск Талліннського механізму — нового формату міжнародної допомоги, який об’єднав 11 країн з метою зміцнення України в кіберпросторі. Іще одне завдання — просування українських IT-продуктів у світі, наприклад, пілотний проєкт mRiik, що стане аналогом “Дії” в Естонії. “Нам потрібно, щоб про Україну чули як про технологічну державу, — пояснює Валерія Іонан. — Не просто про країну, де йде війна і якій потрібна допомога, а як про класного партнера у сфері цифрових проєктів”.
Щодня Валерія починає свій ранок з технологічних новин у Wired, розсилання Seed Table з переліком нових стартапів та перегляду блогів вузькопрофільних експертів у галузях медицини, агротехнологій та нейрочипів на американській онлайн-платформі Substack. Валерію також захоплює філософія лонгтермізму, з якою вона познайомилася завдяки книжці Вільяма Макаскілла What We Owe The Future. Лонгтермізм закликає людей мислити на перспективу та запитати себе: “Чи буде наше сьогоденне рішення корисним для нащадків у сьомому поколінні?” “І це не просто теоретичне міркування, а спосіб життя, — пристрасно пояснює Іонан. — Коли ти створюєш бренд одягу, маєш розуміти, наскільки він буде екологічним і чи матиме це користь через сім поколінь. Мене хвилюють думки про те, що ми залишимо по собі”.
Нещодавно команда Мінцифри підготувала та презентувала уряду WINWIN — глобальну інноваційну візію України. Серед нагальних напрямків – розвиток кібербезпеки і медичні технології, зокрема протезування, ментальне здоров’я і розробка методик відновлення шкіри. “Просто уявіть: ми зберемо найкращі практики з усього світу, привеземо в Україну і разом з вітчизняним бізнесом зробимо проєкти, які допоможуть військовим та цивільним, що постраждали від війни, швидше повернутися до нормального життя. Це те, що нам потрібно вже зараз, адже є виклики, які можна подолати тільки за допомогою інновацій”.
Робота в уряді під час повномасштабної війни — це шалений рівень відповідальності. Що допомагає відновлювати сили? Для Іонан, кандидатки в майстри спорту з плавання, це насамперед фізична активність. Розповідає, що коли відкрила для себе тайський бокс, то ніби знайшла додаткове джерело живлення для мозку. “Ти виходиш на ринг, у тебе є три хвилини на раунд — і ти фізично не можеш думати про роботу чи взяти в руки телефон. Це допомагає перемкнутись”. Сьогодні Іонан втілює ще одну давню мрію і пробує себе у змішаних бойових мистецтвах.
Проте Валерія зізнається: з народженням сина — зараз йому два з половиною роки — всі захоплення відійшли на другий план. На роботі вона тепер намагається не засиджуватися: її день починається о 9:00, закінчується приблизно о 19:30. “Мені було потрібно перелаштувати графік так, щоб я бачила дитину”, — сміється вона. У грудні 2021-го, коли настав час народжувати, замість декрету вона взяла тиждень відпустки. “Я сказала міністрові: народжу, трошки відпочину й за тиждень вийду. Я мультизадачна людина, а декрет придумали ті, хто не вміє планувати графік”, — згадує зі сміхом. Проте визнає, що тоді помилилася: вирішувати справи державного рівня та що дві-три години годувати місячну дитину виявилося непросто. “Ну а найважче сталося, коли почалася війна. Зрозуміло, я залишилася в Україні, і було дуже важко суміщати грудне вигодовування й виховання та державні обов’язки у критичний для країни час, а ще дбати про безпеку сина, мами, няні”. У своє перше “відрядження” син політикині поїхав, коли йому ледь виповнилося пів року — на економічний форум у Давосі навесні 2022 року.
Валерія справляє враження ідеальної жінки, проте не вірить у те, що в житті буває баланс. “Якщо ти показуєш результат і досягаєш успіху у професії, то точно десь недопрацьовуєш як мама — наприклад, не ведеш у цей момент дитину в садок, адже в добі всього 24 години. І навпаки. І це нормально. Це не про баланс, а про пріоритети”. Вона зізнається, що і п’ять років тому, і зараз не має політичних амбіцій і не бачить себе в ролі міністра. Натомість прагне робити проєкти, “які змінюють життя людей на краще”.
Фото: Lesha Berezovskiy
Зачіски та макіяж: Daria Zhadan
Подяка — UNIT.City
