У кінотеатрах України демонструється стрічка “Незламний” — біографічна драма про легендарного атлета Марка Керрі, непереможного бійця, котрому доведеться звикнути до поразок. Головну роль втілив Двейн “Скеля” Джонсон, що зазнав неймовірної фізичної трансформації, а роль супротивника Керрі, українського боксера Ігоря Вовчанчина — чемпіон світу з боксу Олександр Усик.
У картині Двейн Джонсон зійшовся у реальних поєдинках з Олександром Усиком на знімальному майданчику й не злякався показати чоловіка, що зазнає краху. Режисер картини Бенні Сафді отримав нагороду за режисуру на Венеційському кінофестивалі, а Двейну Джонсону вже передбачають значну увагу під час нагородного сезону. Про те, яким чином актор досяг такого перевтілення, а також про чудову акторську гру Усика, розповідає кінокритикиня Соня Вселюбська.
Реклама.
Фігура американського актора Двейна Джонсона — це втілення голлівудської кінозірки. Його тілесні можливості, спортивна відданість справі та водночас драматичний обдарованість зробили його одним з найбільш популярних акторів сьогодення. Зігравши в більш ніж сотні фільмів та телесеріалів, подарувавши визначні ролі у “Форсажі” та “Джуманджі”, він став одним з найбільш високооплачуваних акторів кіноіндустрії, який може отримати 20 мільйонів доларів за кінофільм. Проте його остання робота у стрічці “Незламний” переосмислює кар’єру, відкриваючи нові горизонти акторського діапазону. Даний художній фільм за біографією легенди UFC Марка Керра вимагав від Двейна Джонсона небаченої фізичної трансформації та психологічної самовіддачі, а також є показовим моментом переосмислення його шляху у спорті й кіно.
Не є секретом, що саме завдяки реслінгу Джонсон потрапив у кінематограф, і більше того — реслінг був присутній у його житті з самого початку. Джонсон з’явився на світ у родині професійних спортсменів: його батько Роккі Джонсон і дід Пітер Майвія були професійними реслерами. Двейн прийшов на ринг не відразу, а лише після того, як випробував свої сили у футболі. У 1996 році він дебютував під псевдонімом Роккі Майвія, звідки й походить його прізвисько “Скеля”. Протягом восьми років він професійно займався реслінгом, досягнувши статусу десятиразового чемпіона світу, поряд з великою кількістю інших професійних нагород. Окрім технік на рингу, спортивні журналісти також відзначали його харизму, котра, в кінцевому підсумку, знайшла своє покликання і в кіно.
У 2001 році команда фільму “Мумія повертається” шукала виразного та фізично підготовленого актора на епізодичну роль Царя Скорпіонів, зацікавившись Двейном Джонсоном. Ця дебютна для актора роль стала настільки відомою, що вже через рік був знятий спін-оф, де він зіграв провідну роль — так і почався насичений шлях актора. Протягом безперервної роботи в кіно Двейн ніколи не припиняв тренування — не тільки через режисерські вимоги бачити його бездоганну фізичну форму в кадрі, а й тому, що він просто обожнює спорт. Зазвичай актор тренується шість разів на тиждень, контролюючи суворі 14% жирової тканини.
“Ця трансформація була найскладнішою у моєму житті”, — зазначив Двейн Джонсон в інтерв’ю Variety до виходу фільму “Незламний”, який став для актора новим досвідом на багатьох рівнях. Тут він вперше працює з режисером вкоріненим в інді-кіно, чиї амбіції спрямовані не на касові збори, а на мистецький результат. Для Бенні Сафді “Незламний” це перший фільм після його розриву режисерського дуету з братом Джошуа, і він поставив все на автентичне відтворення постаті Марка Керра. Сафді мріяв запросити на цю роль Скелю, який колись тренувався зі справжнім Керром в одному залі.
За основу режисер взяв документальну стрічку 2002 року з однойменною назвою, адаптувавши не тільки сюжет, а й візуальну стилістику кінця дев’яностих. Проте, стрічка Сафді — це не просто черговий розважальний байопік про спорт. “Незламний” — це перш за все психологічна драма про травму та залежність, де кривавий спорт стає порталом у внутрішній світ героя.
Сафді цілеспрямовано відмовився від дублерів і монтажних прийомів: все повинно було бути справжнім — настільки, наскільки це можливо. Тільки реальні фізичні перформанси в естетиці документальної камери. Перед Джонсоном постало завдання буквально перевтілити своє тіло: набрати більше десяти кілограмів м’язів і кардинально змінити відсоток жирової тканини. Здавалося б, для професіонала його рівня це не проблема, але в дійсності все виявилося значно складнішим. Як він сам розповідав в інтерв’ю: “Справа не лише у вазі, а в якісному збільшенні м’язів, здатних швидко скорочуватись… Я ніколи в житті стільки не тренував трапеції та шию”.
В інтерв’ю для GQ професійний тренер Дейв Ріенці, який співпрацює з Двейном Джонсоном вже понад десятиліття, ділиться деталями їхньої шестимісячної підготовки до ролі. Разом вони переглядали записи боїв Керра, щоб визначити ключові напрямки роботи — зону трапецій і загальний об’єм тіла. Тренер також розповідає про спеціальну дієту актора: цього разу Джонсон їв більше, ніж будь-коли раніше — шість-сім прийомів їжі на день з високим вмістом білків і вуглеводів.
Трансформація вимагала уваги до найдрібніших деталей — навіть до голосу, адже Керр мав дуже специфічну манеру розмови. Лише після цього команда фільму фіналізувала зовнішню схожість за допомогою протезування та гриму. Відомий художник-гример Казухіро Цудзі застосував 21 техніку протезування на обличчі Джонсона, приділивши особливу увагу надбрівній кістці, формі очей, носу та вухам.
За таке переконливе фізичне перетворення у Двейна Джонсона є всі шанси стати першим культуристом з номінаціями на “Золотий глобус” та “Оскар”
Результат командної роботи безсумнівно вражає: актор досяг потрібної режисеру “пухкості” тіла, відпрацював хореографію на рингу й відтворив характерну міміку Керра, наче повторюючи кадри з документального фільму. Такий ретельний підхід Сафді мав на меті автентично передати атмосферу епохи — його складні рішення свідчать про щире бажання вшанувати історію цього спорту. Найбільш промовистим доказом цього стало запрошення Олександра Усика на важливу роль — українського спортсмена Ігоря Вовчанчина, який завдає першої поразки незламному Марку Керру. Джонсон неодноразово висловлював захоплення українським чемпіоном, відзначаючи його силу та блискавичну швидкість. Водночас він з гумором додавав, що готовий прийняти потенційний удар і навіть не виключає “профілактичних” візитів до лікарні після спільних сцен.
Коли Усик і Джонсон з’являються разом в одному кадрі, важко не замислитися, наскільки це рідкісний випадок, коли професійний спортсмен отримує справді значущу, некарикатурну роль у кіно — хай навіть не велику, але з драматичним навантаженням. Усик грає привабливого й рішучого бійця, який, хоч і спілкуючись із суперником через перекладачку, демонструє спортивну етику та повагу до нього. Варто відзначити, наскільки органічно Усик виглядає у м’якому світлі 16-міліметрової плівки поруч із голлівудською зіркою.
Усик грає привабливого й рішучого бійця, який, хоч і спілкуючись із суперником через перекладачку, демонструє спортивний етикет і повагу до нього
Результат цього фільму не був би вартим уваги, якби Джонсон і Сафді не знайшли той вдалий баланс між потужною фізичною грою й тонкою драматичною вразливістю, що поєднується в герої. Роль непереможного спортсмена, який тоне у слабкості до знеболювальних засобів і не здатний впоратися з душевними травмами, також вступає в неформальний діалог з безліччю ролей “незламних” маскулінних чоловіків, безліч варіацій яких актор втілив за свою кар’єру. Джонсон акцентує на важливості цієї ролі: “Як тільки я переступив межу й почав працювати в драматичному жанрі, я усвідомив, що мені доведеться зануритися в темні глибини — у травми, біль, у те, чого я роками не хотів торкатися. Я не великий шанувальник терапії і, як багато чоловіків, тримаю це в собі. Це так шкідливо, і цей фільм надав мені місце, де я міг усе це відпустити.”
За своє неймовірно переконливе фізичне перевтілення та відвагу спробувати акторське амплуа, у Двейна Джонсона є всі шанси стати першим бодибілдером з номінаціями на “Золотий глобус” та “Оскар”.
