На Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра одного з найочікуваніших фільмів — “Марія”, що розповідає про долю оперної співачки Марії Каллас. Кінокритикиня Соня Вселюбська подивилася фільм та розповідає, чому наявність у картині Анджеліни Джолі "лікує" її недоліки.
Пабло Ларраїн — голлівудський режисер чилійського походження, відомий глядачам Венеційського кінофестивалю як автор, який, на перший погляд, має все для того, щоб зняти шедевр, але ніяк не може цього зробити. Сюжети останніх фільмів Ларраїна є дуже впізнаваними, оскільки він є прихильником жанру біографічних фільмів про великих жінок. Власне, з цього виросла своєрідна авторська трилогія. Її режисер так і називає — “трилогія трагічних жінок”. Ларраїна заслужено хвалять за елегантність візуального ряду, але все частіше критикують за доволі обмежену репрезентацію своїх героїнь.
Реклама
Ларраїн дійсно має жвавий інтерес до історичних жіночих постатей, чиї долі є контроверсійними та трагічними. Першим фільмом у трилогії став “Джекі” (2016) про дружину Кеннеді з Наталі Портман у головній ролі, який боровся за "Золотого Лева" у Венеції. Після цього Ларраїн взявся за одну з найскладніших доль попкультури й зняв “Спенсер” (2021) — байопік про принцесу Діану з Крістен Стюарт у головній ролі, прем’єра якого теж пройшла на острові Лідо. І нарешті на 81-му Венеційському кінофестивалі побачила світ остання стрічка — “Марія”, байопік про видатну оперну співачку Марію Каллас з не менш видатною Анджеліною Джолі в головній ролі.
Фільм розповідає про період, коли Марія Каллас вирішила завершити кар’єру — це 70-ті роки в Парижі. Вона робить невпевнені спроби повернутися на сцену, втім її травматичне минуле бере верх. Марія має залежність від медичних препаратів й перебуває у навʼязливих галюцинаціях. На додачу до дивних снів і істеричних нападів, центральну галюциногенну лінію у фільмі займає її телевізійне інтерв'ю, яке вона дає молодому журналісту, повертаючи глядача в минуле чорно-білими вставками. В інтерв‘ю вона розповідає про молодість, зокрема про свій шлюб, що розпався на користь стосунків з Арістотелем Онассісом — грецьким мільйонером, який зрештою зруйнував її надію стати матір'ю і своєю поведінкою вбив у ній творчий запал.
Загалом, “Марія” страждає від прямолінійності та надмірного самопояснення, що, на жаль, не відкриває історичну постать Каллас по-новому, а тільки естетизує її примхливий образ, який, ймовірно, дуже далекий від реального характеру співачки. Також у “Марії” присутня аналогічна всій трилогії проблема, яка полягає в недостатньому розкритті історичних персонажів та їхнього минулого, що привело їх до такого травматичного сьогодення, де вони повільно гинуть від нестерпності свого ментального стану. Ці недопрацьовані сценарії й занадто загальні портрети завжди рятують блискучі актриси, яких Ларраїну вдається залучити на головну роль.
Тільки-но Анджеліну Джолі затвердили на головну роль у байопіку про Каллас, публіка очікувано прийшла у захват. Анджеліна Джолі — актриса, що не потребує додаткового представлення, має цьогоріч особливий статус на Лідо. Справа в тому, що остання велика роль Джолі була у фільмі “Малефісента” майже п’ять років тому, адже донедавна актриса була зайнята своїм здоров'ям і розлученням із Бредом Піттом, який також з'явиться на Лідо найближчими днями з фільмом “Вовки”.
Той факт, що саме Джолі грає роль Марії Каллас, дає глядачам можливість проводити паралелі між персоною співачки та безпосередньо Джолі. Безсумнівно, її поява у фільмі — це довгоочікуване поверненням актриси у велике кіно. Та хоч акторський талант Джолі не піддається сумніву, зіграти одну з найвеличніших оперних співачок в історії — це справжнє випробування.
На пресконференції актриса зізналася, що дуже нервувала перед початком знімань. Вона поділилася, що ніколи не цікавилася оперою й не мала жодного досвіду з вокалом — навіть у караоке не співала, тому провела близько семи місяців, досліджуючи оперу як мистецтво та тренуючи свій голос. Фільм використовує багатошарову звукову доріжку, щоб об’єднати голоси Каллас і актриси. Джолі зізнається, що “працюючи з Пабло, ти нічого не можеш робити наполовину, він дуже вимогливий режисер”. Також актрисі довелося добряче попрацювати над мовою, жестикуляцією і зовнішнім виглядом, щоб наблизитися до амплуа гречанки. На питання про те, наскільки особистість Каллас є близькою Джолі, вона стримано відповіла, що “розділяє “вразливість” Каллас, і не більше”.
Якщо зосередитись на суто візуальному образі, то Джолі, безсумнівно, немає рівних у втіленні еталонної елегантності, і своєю персоною, яка посилена якісним продакшн-дизайном і роботою костюмерів, вона буквально лікує сценарні недоліки. Анджеліна грає ефектну струнку жінку з об'ємним кучерявим волоссям і в ефектному вбранні. Вдома Марія носить шовк і розпускає волосся, що в'ється кучерями, а, виходячи на вулицю, вдягає фактурні пальта в кольорах опалого листя осіннього Парижа та ховає очі за окулярами в широкій оправі. І поки Пабло Ларраїн, здається, вичерпав свої ідеї в трагічних байопіках про жінок, старання Джолі значно успішніші та знаменують переродження її кар'єри.
Говорячи про фільм, Джолі поділилася цікавою рефлексією щодо її ставлення до Марії Каллас: “Я хотіла би, щоб вона була присутня тут сьогодні й почула усі добрі слова про себе, оскільки після її останнього виступу критики були дуже жорстокими та порівнювали її з колишньою версією себе. Я не знаю, чи померла Марія з усвідомленням того, наскільки вона талановита та цінована публікою. Я думаю, що, на жаль, Марія Каллас покинула цей світ з відчуттям величезної самотності й болю”.
