Здається, теніс зовсім скоро може стати найпопулярнішим спортом в Україні — завдяки визначним перемогам наших спортсменок на Roland Garros, одному з найпрестижніших світових турнірів, стежила майже вся країна. Розповідаємо, яким запам’ятався Відкритий Чемпіонат Франції, і чому 2026 рік став історичним саме для українців.
Марта Костюк — перша українська півфіналістка Rolland Garros
Реклама.
Український тріумф
Цьогорічний Roland Garros офіційно став найуспішнішим та найрезонанснішим ґрунтовим мейджором для українського тенісу за всю історію. Наші спортсменки не просто приїхали боротися за перемогу — вони переписували рекорди практично після кожного етапу. По-перше, Україна встановила свій національний максимум для турнірів Великого Шолому — 7 тенісисток в основній сітці (Світоліна, Костюк, Ястремська, Стародубцева, Олійникова, Калініна та Снігур). Вперше в історії українського тенісу одразу чотири спортсменки вийшли до третього раунду Roland Garros, а Юлія Стародубцева на цьому шляху здолала другу ракетку світу Олену Рибакіну — ця перемога стала справжньою несподіванкою першого тижня чемпіонату.
Юлія Стародубцева
Найяскравіший і безпрецедентний момент турніру — вихід двох українок до чвертьфіналу та їхня особиста зустріч. Еліна Світоліна та Марта Костюк зійшлися у протистоянні 1/4 фіналу Roland Garros. Це забезпечило Україні місце у півфіналі Grand Slam, а сам матч став першим в історії українським дербі на такій пізній стадії паризького мейджора. Перемогу в цьому поєдинку здобула Марта Костюк — це її перший особистий півфінал на RG та перший для всього жіночого тенісу країни.
Спека у великому місті
Погодні умови на Roland Garros 2026 стали однією з головних і найбільш обговорюваних тем турніру, адже Париж охопила безпрецедентна, аномальна спека, яка зненацька застала як гравців, так і організаторів, і покриття кортів. Турнір, який зазвичай асоціюється з мінливою паризькою весною, прохолодою та затяжними дощами, цього разу перетворився на справжнє випробування на витривалість. Вже з перших днів травня стовпчики термометрів у Булонь-Бійанкур стрімко почали підніматися, стабільно тримаючись на позначках 32–33°C, а в окремі дні спека досягала екстремальних 35°C у затінку.
Новак Джокович
Спекотна погода кардинально вплинула на характеристики ґрунту. Волога миттєво випаровувалася, повітря стало розрідженішим, через що м’ячі летіли значно швидше, а відскок став надзвичайно високим. Гра на розпеченому корті вимагала колосальних фізичних витрат енергії. Гравці скаржилися на раптові “провали” в концентрації. Головною несподіванкою, яку багато в чому пов’язують із важкими погодними умовами та нещодавньою хворобою, стало вибуття першої ракетки світу Янніка Сіннера вже у другому колі — італієць буквально ледве пересувався кортом під палючим сонцем у матчі проти Черундоло. Канадець Габріель Діалло взагалі був змушений припинити виступ у матчі через тепловий удар.
Лихоманка Фонсеки
“Лихоманка Фонсеки” (Fonseca Fever) — цим терміном називають хвилю популярності тенісу в Бразилії, яка почалася завдяки 19-річному тенісисту з цієї країни Жуану Фонсеці. На його матчі по всьому світу приходять тисячі прихильників і влаштовують справжнє шоу. Париж не став винятком. Бразильські фанати у жовто-зелених футболках фактично перетворили зазвичай стримані паризькі корти на філіал футбольного стадіону “Маракана”. Фонсека пройшов до 1/4 Rolland Garros, сенсаційно обігравши Новака Джоковича — одного з головних претендентів на перемогу у турнірі.
Жоан Фонсека
Важливу роль тут зіграла і підтримка вболівальників. Легендарне скандування “Joao Fon-se-ca!” в ритмі барабанного бою лунало без упину. Бразильці не замовкали навіть під час затяжних розіграшів, через що суддям на вишці доводилося постійно закликати трибуни до тиші. Історичності цьому фанатському божевіллю додало те, що на трибунах за матчами Фонсеки спостерігав легендарний Густаво “Гуга” Куертен — триразовий чемпіон Roland Garros і головна ікона бразильського тенісу. Побачивши свого кумира на екрані, бразильська навала вибухнула з новою силою, влаштувавши овації двом поколінням своїх тенісних зірок.
Бджілка Майя
Польська тенісистка Мая Хвалінська стала авторкою найдивовижнішої казки та однією з головних сенсацій на Roland Garros 2026. Приїхавши до Парижа в статусі 114-ї ракетки світу, вона пройшла сито кваліфікації та сенсаційно дісталася фіналу жіночого турніру. Прізвисько “Бджілка Мая” (Maja the Bee) закріпилося за нею не лише через очевидне збігання з іменем знаменитого мультиплікаційного персонажа, а й через її унікальний стиль гри та життєвий шлях. У сучасному жіночому тенісі, де панує ера потужних ударів, високого зросту та агресивного силового тиску з задньої лінії, Хвалінська виділяється. Вона сама відверто зазначає, що не може змагатися з суперницями в чистій силі ударів, тому змушена перемагати хитрістю. Як і належить справжній бджілці, її зліт у 2026 році — це результат колосальної, титанічної праці.
На шляху до фіналу Roland Garros вона здобула 9 перемог поспіль (враховуючи кваліфікацію), віддавши суперницям лише один сет. Поза кортом історія “Бджілки Маї” надихає ще більше. У 2021 році через психологічний тиск, травми та виснаження вона була змушена призупинити кар’єру, публічно зізнавшись, що бореться з важкою депресією. Теніс став для неї емоційно токсичним, а власна цінність повністю залежала від цифр на табло. Вона пройшла тривалий процес відновлення, повністю перебудувала своє ставлення до життя та спорту і повернулася, щоб довести: у теніс можна грати з посмішкою та задоволенням.