19 вересня виповнюється 64 роки Оксані Забужко — письменниці, літературознавиці, есеїстці, твори якої перекладені понад двадцятьма мовами світу, від Польщі та Австрії до Сербії, Хорватії та Сполучених Штатів.
Оксана Забужко народилась у Луцьку в літературній родині шістдесятників: її батько — педагог, перекладач та літературний критик, який був репресований у сталінські часи та перебував у засланні на Байкалі; мати — вчителька української літератури. За словами Оксани Забужко, філологічну освіту вона отримала дома, у родині; а в Київському національному університеті імені Шевченка закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики.
Реклама.
Сьогодні в доробку письменниці — понад 5 поетичних збірок, два романи, кілька збірок оповідань і більш ніж 10 публіцистичних видань. Втім, місія Оксани Стефанівни давно вийшла за межі суто літератури: сьогодні вона — потужний голос України, який дає можливість промовляти нашій культурі у світі, на різних платформах: від політичних зал до майданчиків Берлінського кінофестивалю, в журі якого Забужко була цьогоріч. Українці особливо цінують Оксану Стефанівну за її відвертість та гостру чесність, з якою вона говорить про найважливіше: наші травми, історичну пам'ять та національну свідомість.
“Польові дослідження з українського сексу”, 1996
Один із найгучніших українських романів 90-х років. У 1996-му смілива книга Оксани Забужко стала фактично революцією в українській літературі — через відверті еротичні сцени та феміністичну оптику (вважається одним із перших феміністичних романів сучасної України). Сюжет книги зосереджений довкола непростих стосунків української поетки, що приїжджає в США, та скульптора. Роман вийшов десятьма мовами, зокрема французькою та англійською, і десять разів перевидавався в Україні.
Саме "Польові дослідження з українського сексу" зробили Забужко зіркою за межами батьківщини, і спрацювало це тоді, у 90-х, і потім у нульових, не тільки на користь самій Оксані Стефанівні, але й усім нам. Саме завдяки інтелектуальним текстам Забужко, яка залишається найбільш перекладаною українською авторкою у світі — текстам, які говорять зі світом європейських інтелектуалів на рівних — Захід почав відкривати для себе Україну та спробував зрозуміти нас.
“Казка про калинову сопілку”, 2000
“Казка про калинову сопілку”, опублікована вперше у 2000 році у видавництві “Факт” і перевидана цьогоріч у "Коморі", — мабуть, один із найнезвичайніших текстів Оксани Забужко. Це метафорична, притчева барокова казка, в основі якої лежить народна оповідь “Казку про дивну сопілку”, де людина перетворюється на дерево, але головною ідеєю твору є дослідження жіночої версії легенди про Каїна та Авеля.
Історія про двох сестер, Ганну та Оленку, бабину доньку та дідову доньку (вони мають одну матір, проте різних батьків) у версії Оксани Забужко перетворюється на напружену, на межі горору, психологічну драму про сестровбивство, стосунки між молодими жінками та поняття гріха. “Казка про калинову сопілку” була перекладена польською, чеською та йде на сценах багатьох театрів. Зокрема, нова вистава нещодавно зʼявилася у Харківському театрі ляльок у постановці режисерки Оксани Дмитрієвої.
“Планета Полин”, 2020
Важливість цього видання важко переоцінити: “Планета Полин” — збірка найсуттєвіших есеїв Забужко за останні 20 років. У 14 есеях — портрети визначних героїв та героїнь, які визначають сучасну епоху: від мисткині Катерини Білокур і літературознавиці Соломії Павличко до математика, дисидента Леоніда Плюща та історика літератури Юрія Шевельова.
Якщо спромогтися сприймати ці тексти не окремо, а разом, як суцільний текст, то можна отримати певний портрет XX століття очима Оксани Забужко та краще зрозуміти контекст, в якому працювали ключові інтелектуали української і не тільки культури XX і XXI сторіч.
“Планета Полин” — одна з найтитулованіших збірок Забужко: в 2020 році вона здобула премію Книга року BBC у номінації “Есеїстика”, а в 2023-му потрапила у лонглист Літературної нагороди Центральної Європи “Ангелус”.
Нагадаємо, що оповідання Оксани Забужко увійшло в колекційне видання “Сучасна українська проза та поезія”.
