Вже 27 років Ірина Данилевська, співзасновниця Ukrainian Fashion Week, який вперше провели у 1997-му, опікується українською модою. Пристрасна та емпатична, Ірина — справжня адвокатка вітчизняної фешн-індустрії у світі і впевнена: сьогодні нашу моду вирізняє вміння працювати зі спадщиною та інтегрувати національні мотиви в сучасний дизайн.
Про те, як українські дизайнери надихаються народними звичаями та закохуються у наш спадок, Ірина розповідає в межах спецпроєкту "Сила традицій", реалізованого разом із брендом Zacapa.
Реклама.
Ми записуємо інтерв’ю з Іриною Данилевською у новому просторі Litkovska Basecamp, який у грудні відкрився в центрі Києва, на Лютеранській, 21. Ірина зізнається, що їй дуже хотілося зняти наш мініфільм саме тут. Захоплено згадує, як 2019 року Лілія Літковська представляла свою колекцію Marichka у Парижі, в посольстві України у Франції. Колекція була натхнена творчістю українських художників минулого та дослідженням власного коріння. “Пам’ятаю, як я дивилася показ — як завжди у Лілії, це був сучасний концептуальний дизайн, дійсно авангардні речі. На одному з костюмів був фрагмент української вишивки — і це було так неочікувано, тонко, делікатно і водночас із такою повагою до свого коріння”.
“Українській незалежності 33 роки, 27 років існує наш Тиждень моди. Звісно, така закоханість дизайнерів у свою спадщину з’явилася не за останні 10 років, — розповідає Ірина. — Коли я читаю студентам лекції про історію сучасної української моди, вже на другому слайді з’являється колекція Лілії Пустовіт 1998 року з елементами національного костюму. Врешті-решт ми маємо подякувати їй за те, що всі свого часу носили штани з невеликими плахтами: саме Лілія ввела їх у моду. А чого варта та ода українській вишивці, яку так делікатно транслює в своїх колекціях Ірина Каравай. Так, сьогодні все це звучить більш відверто — і сукні з фартухами бренду Delegan, і колекції Gunia Project, але тоді, у кінці дев'яностих — на початку нульових, це було несподівано і сміливо”.
Ірина з усмішкою каже, що її пристрасть до традицій — це “особиста історія”. “В університеті імені Шевченка на факультеті журналістики я, київська дівчина, закохалася в хлопця, батьки якого з Тернопільської області. Тут і почалося моє захоплення Україною та її історією. Для сім’ї мого чоловіка це трагічна історія: його батьки довгі роки відсиділи в таборах просто за те, що були українцями і боролися проти радянської влади. Саме тоді, завдяки своєму майбутньому чоловіку, я почала говорити українською, а в моєму гардеробі з’явилися перші вишивані сорочки”.
Ірина Данилевська разом із чоловіком Володимиром Нечипоруком опікується Українським тижнем моди 27 років, і місією Ukrainian Fashion Week називає підтримку та промоцію вітчизняних брендів. З початком повномасштабної війни місія набула нового значення: насамперед засновники UFW поставили собі за мету допомагати брендам не зупиняти роботу. Так на початку весни 2022-го народилась ініціатива Support Ukrainian Fashion: разом із командою Данилевська звернулася до організаторів Тижнів моди у Європі та США з проханням дати українським дизайнерам змогу показувати колекції за кордоном. За перші два з половиною роки вдалося організувати понад 30 подій і показати в межах офіційних Тижнів моди та міжнародних виставок понад 65 брендів з України. Але водночас постало питання, як правильно комунікувати з модним світом та розповідати йому про реальність, в якій живе країна, охоплена війною.
“Минулого сезону ми готували презентацію українських брендів на Тижні моди в Копенгагені і між собою міркували: звісно, данці підтримують Україну, але що ми можемо їм розказати окрім того, що звучить у новинах? Що їх хвилює? Подумали про екологію і вирішили розповісти історію Асканії-Нової — найбільшого в Європі степового заповідника, який просто зникає, адже перебуває під окупацією Росії. Задля того, щоб розказати про нього, використали техніку витинанки. Ігор Сідлецький, дизайнер львівського бренду Sidletskiy, разом зі своєю командою понад три тижні працював над витинанками, в яких розповідає історію рослин і тварин Асканії-Нової. Коли змонтували інсталяцію у Копенгагені, побачили, що нам справді вдалося передати через ці вишукані вироби історію про фантастичний світ, який знищують росіяне”.
Ірина Данилевська впевнена: у часи великої війни ми всі мусимо стати захисниками і амбасадорами нашої історії, культури, традицій. Зізнається, що колись уникала відповіді на запитання, чим відрізняється українська мода від інших світових індустрій, але в останні 10 років з’явилося щире усвідомлення, що ця унікальність полягає у вмінні працювати зі спадком. “Я не знаю інших країн у світі, які настільки глибоко і творчо підходять до вивчення своїх спадщини й інтеграції її в сучасний дизайн. А що насправді найважливіше, це те, що модні дизайнери закохали нас в українські традиції, дістали їх зі скляних вітрин музеїв та зробили бажаними, сучасними; показали, що це красиво, модно і актуально”.
Данилевська згадує бренд Ruslan Baginskiy, чиї головні убори носять світові знаменитості Тейлор Свіфт, Белла та Джіджі Гадід, Кая Гербер і Роузі Гантінгтон-Вайтлі, і каже, що тішиться тому, як Русланові Багінському вдалося привернути увагу до відродження традиції села Іза як центру лозоплетіння. "Багінський із командою дуже красиво повертають нас до того, що модно носити плетені капелюхи, і розповідають світові про українське лозоплетіння". Згадує про те, як нещодавно бренд створив брошку для першої леді Олени Зеленської з нагоди відвідин коронації Чарльза ІІІ. Вона називається “Полин, Євшан-Зілля” і змушує звернутися до легенди й запитати себе, про що вона; згадати однойменну поезію Миколи Вороного. "Сьогодні ця легенда має для українців символічне значення, адже присвячена темі повернення додому, віднайдення втраченої пам'яті, історичної зокрема. І я пишаюсь тим, як делікатно українським брендам вдається говорити про нашу спадщину”.
Ірина нагадує, як звертаються до традицій Наталка Каменська та Марічка Гаврилюк, засновниці Gunia Project. За кілька років існування бренду наше сприйняття традицій, народних технік, краси українського наїву, завдяки роботі бренду, повністю трансформувалось. Говорить про молодий бренд Delegan, який працює з вишивкою, у тому числі, у техніці з технікою вишивки на оксамиті, про благодійну колекцію футболок та худі FROLOV із серцем у техніці вишивки різних регіонів України; про бренд Nadiia дослідниці та дизайнерки Надії Шаповал, про національні мотиви у колекціях The COAT Каті Сільченко та багатьох інших дизайнерів, які “закохують українців у власну спадщину”.
“Я вважаю, що внесок українських fashion дизайнерів у збереження і розвиток нашої спадщини неоціненний. Якщо висловлюватись метафорично, вони дістали з музейних вітрин і приватних скринь наші традиції, витрусили нафталін і порохи, і не просто нагадали нам про наші скарби, а запропонували цінувати, поважати та любити. Вони “змусили” нас хотіти мати речі, які насправді стають нашими особистими оберегами. І оберегами для нашої культурної спадщини”.
Інтерв'ю: Daria Slobodianyk
Режисерка: Anna Bugakova
Відеограф: Dmytro Feschuk
Фотографка: Polina Grebenik
Звукозапис: Xenia Vynogradova
Стилістка: Anastasia Zamula
Помічниця стилю: Maria Gopanchyk
Макіяж: Svitlana Rymakova
Зачіски: Yulia Lee
Сет-дизайн: Maksym Paliienko
Продюсерка: Marina Sandugei-Shyshkina
Лінійний продюсер: Oleg Patselya
