Телебачення та кіно довго трималися за стереотип єврейського рабина: строгий, поважний, у традиційному вбранні, часто з виглядом людини, яка ніколи не сміється. Ну і звісно, такий рабин завжди був старшим чоловіком з довгою бородою і обов’язково мудрим, хоча трохи сумним. Але останніми роками з’явився новий тренд, який можна підсумувати просто: “сексуальний рабин”. І це зовсім не жарт.
Кадр з серіалу “Ніхто цього не хоче”
Реклама.
Сучасний екранний рабин уже не той, якого ми звикли бачити у старих фільмах. Від серіалу HBO “І просто так…” до нових гітів на кшталт “Ніхто цього не хоче” з Адамом Броді в головній ролі, образ єврейського духовного лідера пройшов тотальну трансформацію. Тепер це стильний, дотепний, інколи навіть романтичний персонаж, який більше нагадує героя комедійних фільмів чи драматичних серіалів.
Наприклад, той самий герой Адама Броді, якого глядачі вперше полюбили в серіалі “Одинокі серця” як хлопця з суто єврейською ідентичністю, тепер став сучасним рабином у новому романтичному серіалі. І це, насправді, велика перемога для єврейської спільноти у кіно. Адже раніше ідея “сексуального” або “модного” рабина видалася б абсолютно недоречною. Але зараз це тренд — рабин може бути не лише мудрим, але й привабливим, одягати стильні речі та брати участь у романтичних лініях сюжету.
Кадр з серіалу “І просто так…”
Якщо раніше рабини на екрані були чимось на кшталт карикатури, то тепер вони — частина сучасної культури. Той же Броді не перший і, безумовно, не останній. Візьмемо, наприклад, серіал “Очевидне” з його інклюзивним підходом до ролей духовних лідерів. Там ми вперше побачили рабина Ріббі Ракель — молоду жінку, яка порушила всі стереотипи про те, як має виглядати єврейський лідер. Або епізод “І просто так…”, де нова рабиня одягнена, як на модний показ, — тут уже не йдеться про консервативність. Це символ нової, інклюзивної та сучасної єврейської культури.
Адам Броді в серіалі “Ніхто цього не хоче”
А як щодо того, наскільки реалістичним є такий образ? Є різні думки. Деякі кажуть, що телебачення нарешті показує реальних людей — які живуть справжнім життям, мають стосунки, кохають і відчувають те саме, що й решта світу. Інші вважають, що це чергова спроба “омолодити” і “осучаснити” релігію для екранів. Але факт залишається фактом: образ рабина як суворого наставника тепер змінюється на щось більше схоже на справжню людину — з гумором, життєвою мудрістю і, так, навіть романтикою.
У реальному житті рабини також відрізняються. Багато з них молоді, прогресивні й активно працюють з різними спільнотами. Деякі ведуть блоги, проповідують у соцмережах і навіть читають Тору у кросівках. Їхній світогляд відкритий і далекий від традиційних образів, які ми звикли бачити на екранах раніше.
Тож не дивно, що і на екранах ми тепер бачимо рабинів, які можуть бути різними — смішними, чарівними, а інколи трохи “сексуальними”.
