Під скляним ковпаком: Як Сільвія Плат стала літературною іконою, маючи лише один роман

Сільвія Плат — визнана американська письменниця та поетеса, яка залишила значний слід в літературі ХХ століття. Попри те, що за життя вона видала лише одну збірку віршів, “Колос та інші поезії”, та єдиний майже автобіографічний роман “Під скляним ковпаком”, її творчість набула широкого визнання. У жовтні 1962 року, за чотири місяці до трагічного відходу з життя, вона написала матері: “Я — геніальна поетеса, у мене є все, я пишу найкращі мої вірші, вони принесуть мені славу”. Про складний творчий шлях поетеси, її боротьбу з депресією та особистими драмами, ми розповідаємо далі.

Сильвія Плат

Реклама.

Під впливом батька

Сільвія Плат народилася 27 жовтня 1932 року в Бостоні, у сім’ї емігрантів. Її батько, Отто Плат, був видатним німецьким вченим, дослідником бджіл та професором Бостонського університету. Мати, Аурелія Шобер, австрійка, молодша за чоловіка на 21 рік, викладала німецьку мову в школі та підробляла в університеті. Сільвія змалку відчувала глибокий вплив батька, якого дуже любила, попри його суворі методи виховання. Як і належить доньці професора, вона завжди старанно навчалася, прагнучи бути відмінницею та виправдати очікування Отто.

У віці 8 років Сільвія пережила смерть батька, що стало для неї надзвичайно болісною втратою. Саме з цього моменту Плат почала писати вірші та публікуватися в місцевих виданнях. Майже все подальше життя вона невтомно намагалася осмислити образ батька.

Сильвія Плат з мамою та братом

Стосунки поетеси з матір’ю були непростими. Аурелія завжди приділяла більше уваги хворобливому синові Воррену, а після смерті чоловіка багато працювала, щоб забезпечити дітей. Сільвія ж знаходила втіху в науці та мистецтві, так і не позбувшись синдрому відмінниці. Навіть попри відсутність батька, вона прагнула бути першою у всьому: у школі Бредфорда отримувала найвищі бали, активно публікувала вірші та оповідання, вигравала премії та гранти, була редакторкою шкільної газети, вступила до престижного коледжу Сміта, брала участь в аматорських театральних постановках і навіть захоплювалася живописом. Варто зазначити, що Сільвія майстерно створювала малюнки пером та тушшю.

Стажування

Одним із значних досягнень 20-річної Сільвії Плат стала перемога в творчому конкурсі та можливість пройти стажування в популярному журналі “Mademoiselle” у Нью-Йорку. Події цього літа 1953 року вона пізніше докладно опише у своєму єдиному майже автобіографічному романі “Під скляним ковпаком”. Часті зміни настрою, які з’явилися після смерті батька, лише посилювалися. Зрештою, провівши насичений та емоційно виснажливий місяць у Нью-Йорку, дівчина повернулася додому в стані повного виснаження.

Депресія

Глибоко засмучена, Сільвія замкнулася в собі, втратила бажання творити, припинила вести щоденник (який вела з 12 років) і почала обдумувати самогубство. У романі вона згадує про свої невдалі спроби перерізати вени, повіситися та втопитися. Її спроба з використанням снодійного також не увінчалася успіхом.

Сільвію помістили до престижної психіатричної клініки Маклін у Бельмонті, послуги якої оплатила заможна благодійниця. У поетеси було діагностовано біполярний афективний розлад, що на той час лікували електрошоковою терапією (ці сеанси детально описані в романі). Після року перебування в клініці Сильвія все ж таки повернулася до навчання: закінчила коледж з відзнакою, отримала стипендію Фулбрайта та вступила до Кембриджу. У Британії Плат довелося багато вчитися, вона страждала від холодного клімату, часто хворіла, а також переживала розрив зі своїм коханим Річардом Сассуном. На тлі цих подій у неї знову розвинулася депресія.

Любов і не тільки

У лютому 1956 року на одному з літературних вечорів Сильвія познайомилася з талановитим англійським поетом Тедом Х’юзом. Про нього вона писала матері: “Я смертельно закохалась. Це кохання може завдати мені жахливого болю… Я відчуваю, що все, що траплялося зі мною в житті — читання книг, стосунки з людьми, вірші — усе це була робота з підготовки мене до цих почуттів”. Через кілька місяців бурхливого роману молоді поети одружилися і вирушили в медовий місяць до Іспанії.

Успіх першої збірки Х’юза “Яструб під дощем” дозволив подружжю на два роки переїхати до США. Плат влаштувалася до реєстратури психіатричної клініки (де свого часу лікувалася), а також відвідувала творчу майстерню при Бостонському університеті. У 1959 році поетеса завагітніла, і пара повернулася до Англії. Наступного року вийшла її перша прижиттєва збірка “Колос та інші поезії”, а 1 квітня народилася донька Фріда. Окрім материнських обов’язків, Сильвія також виконувала роль секретарки, допомагала чоловікові з публікаціями, але й власну творчість не залишала. Можливо, головною проблемою їхньої пари стало те, що обоє митців були самодостатніми і не бажали поступатися власними амбіціями. Про їхні складні стосунки навіть зняли фільм – “Сильвія” (2003), з Ґвінет Пелтроу та Деніелом Крейгом у головних ролях.

Згодом Плат дізналася, що Тед мав стосунки з дружиною квартиранта. Її звали Ася Гутман, вона була втретє заміжня, займалася перекладами, малювала та писала вірші. Зрештою Тед залишив сім’ю, а Сильвія з дітьми повернулася до Лондона. Наприкінці 1962 року вони подали на розлучення. Ці важкі часи в житті поетеси виявилися напрочуд продуктивними: за 70 днів вона написала роман “Під скляним ковпаком”, а за кілька місяців – збірку віршів. Поезія Сильвії Плат останнього періоду стала класикою американської літератури ХХ століття.

"Під скляним ковпаком", Сильвія Плат

Рано-вранці 11 лютого 1963 року Сильвія занесла дітям бутерброди і дві склянки молока, залишила у передпокої записку з проханням викликати лікаря, а потім замкнулася на кухні, засунула голову в духовку та ввімкнула газ. Поетесі було 30 років.

Ефект Сильвії Плат

Ефект Сильвії Плат — назва, запропонована психологом Джеймсом С. Кауфманом, для опису закономірності, згідно з якою з усіх представників творчих професій поетеси найбільшою мірою схильні до психічних розладів. У 2001 році журнал The Journal of Creative Behavior опублікував його масштабне дослідження: Кауфман проаналізував життя понад 1620 письменників різних жанрів та 520 біографій жінок-мисткинь. Психолог дійшов висновку, що серед творчих професій, доступних для обох статей, жінки, особливо поетеси, мають найвищу схильність до психічних захворювань.

Текст: Оксана Багрій

Джерело