М’які пастелі Сари Анстіс викликають міфи, сни та Відродження.
Фігура, здається, поглинута книжковою шафою, а інша загорнута в зелений спальний мішок під саморобним наметом. Чи то в надувному човні з веслами, чи то в ліжку, складені, як млинці, персонажі атмосферних малюнків Сари Анстіс занурені в цікаві справи. Натяки на таємничі сюжети, дитячі віршики, іконографію з історії мистецтва та стародавню символіку вплітаються в чарівні та своєрідні полотна.
Анстіс створює позачасову атмосферу у своїх невеликих роботах з виставки «Пастелі» в галереї Olney Gleason. За останні кілька років її палітра змістилася до більш приглушених, осінніх тонів, на відміну від її ранніх робіт, де були яскраві, насичені кольори та майже сяючий, неоновий ефект. Нещодавно вона звернулася до історії мистецтва, зокрема до середньовічних та ранніх ренесансних творів.
Наприклад, стоїчні тричетвертні профілі фігур у роботі «Вершниця» відображають вирази, що зустрічаються у творах XV століття таких художників, як Фра Анджеліко та Ганс Мемлінг. «Художниця» наслідує середньовічну традицію розміщення святих біля ніг божественної фігури, але цього разу зображує жінок, які благоговійно дивляться не лише на художницю-жінку, а й на натхненний намальований образ жіночої форми.
Ще один повторюваний мотив із тваринами, який ми тісно асоціюємо з Леонардо да Вінчі та його шедевром «Дама з горностаєм». Для Анстіс ці відзнаки невеликі за масштабом, але багаті на визнання жінок із різноманітними талантами та інтересами, серед яких, зокрема, материнство.
Тема материнства виникає в роботах по всій виставці, частково під впливом картини німецької художниці Паули Модерзон-Бекер «Автопортрет на шосту річницю весілля» (1906). М’які пастелі — це символічний і практичний матеріал, що створює композиції, які досліджують розмитість снів та нечіткі межі народних історій. Наприклад, «Три голови в ліжку» нагадує дитячу пісеньку «Десять у ліжку», яку іноді співають як «Три в ліжку».
Анстіс, яка давно цікавиться міфологією та суб’єктивністю, зображує фігури та символічні об’єкти в сюрреалістичних декораціях. Деякі роботи ближче до традицій портрету, тоді як інші розкривають низку загадкових, наративних елементів. Наприклад, у роботі «Молочник» дві роз’єднані руки тримають маленького собаку біля плечей жінки, а в «Сльозозбірницях» задумлива жінка йде повз виставку численних крихітних флаконів. В античній Греції та Римі їх використовували для зберігання парфумів, але колись вважалося, що вони збирають сльози скорботних, через що й отримали назву «пляшечки для сліз».
Використання пастелі дозволяє Анстіс зберегти «інтимне відчуття дотику, яке заряджає її сцени інтроспективною інтенсивністю», — зазначає галерея. Жінки в її роботах повністю втілюють своє оточення, емоційно та фізично з’єднуючись зі своїми заняттями, чи то верхова їзда, читання, чи живопис. Вона створює атмосферу шанування, ніби кожна сцена має якийсь прихований ритуал або обряд, фрагмент якого ми лише бачимо. Художниця віддає належне абсурду, навіть трохи мультяшному, вплітаючи спокусливу ірраціональність снів та уяви.
Виставка «Пастелі» триватиме до 24 жовтня в Нью-Йорку. Більше робіт — в Instagram художниці.
