Торік у грудні видавництво Mriya Publishing презентувало артбук “Солоні роси”, присвячений одному з наймістичніших народних свят — Івана Купала. Цей колективний проєкт створили фотографині Крістіна Подобед, Дарʼя Свертілова, Анастасія Лазуренко, фотограф Євген Волков та художниця Сана Шахмурадова-Танська.
Сьогодні серія робіт, що оспівує жіночу вроду, сестринство та єднання з природою, знаходить нове життя у виставковому форматі: “Солоні роси” будуть представлені 31 січня у київській галереї “без назви”.
Реклама.
В основі виставки “Солоні роси” лежить художнє трактування ритуалів святкування Івана Купала в Україні. Це не відтворення обряду та не етнографічна фіксація, а глибока спроба передати атмосферу купальської ночі — жар вогнища, вологість трав, тремтіння нічного повітря, близькість тіл і природи, еротичну напругу та відчуття моменту, коли стираються межі між реальністю та міфом.
Саме цей стан — напівреальний, напівміфічний — став відправною точкою для “Солоних рос”. Автори відразу відмовилися від ідеї документальності. “Це вигадка, натхненна документальною фотографією, — пояснює фотографиня Дар’я Свертілова. — Ми не прагнули дослівно реконструювати обряд. Нам були важливі настрій, щирість, відчуття єднання”. Знімання тривали чотири дні влітку 2019 року, але сама ідея формувалася роками в колі друзів: “Творчий дует склався задовго до проєкту, ми вже працювали разом і обмінювалися ідеями. З таких розмов народилися “Солоні роси””, — згадує фотографиня Крістіна Подобед.
Зйомки відбувалися в Дземброні — найвисокогірнішому населеному пункті України, обраному не через сакральність, а задля естетики кадру. “Випадково знайдений будинок на вершині гори став нашим місцем сили. Господарі допомагали та підтримували всі наші задуми, позичали вишиті сорочки. Виникла повна синергія з простором”, — пригадують автори.
Героїнями серії стали дванадцять жінок — подруги, знайомі та дівчата, які долучилися до проєкту з цікавості. “У центрі моєї практики завжди була жінка та її роль, — говорить Крістіна Подобед. — На Івана Купала жінка проявляється особливо яскраво. Перебування в природі, яка не збентежена наготою, створює особливий момент єднання”. Під час роботи учасниць не просили позувати чи відтворювати конкретні сцени: “Ми лише піднялися на гору, розпалили багаття, а далі все складалося спонтанно — як перформанс, — кажуть автори. — Дівчата грали самих себе в уявній купальській ночі”.
Важливим етапом проєкту стала робота з матеріалом. Відзнятих зображень було так багато, що процес відбору та верстки затягнувся майже на п’ять років. У певний момент автори усвідомили, що “Солоним росам” бракує ще одного виміру. Так у проєкті з’явилися графіка та живопис Сани Шахмурадової-Танської, які не ілюструють світлини буквально, а підсилюють відчуття містичності та тілесного досвіду.
Сьогодні “Солоні роси” існують як фотокнига та виставковий проєкт: у київській галереї “без назви” серія представлена у форматі камерної експозиції, а з 23 до 26 квітня буде можливість побачити виставку в іншому ритмі та масштабі у паризькій Sheriff Gallery.
Виставка триватиме до 23 лютого. Адреса: галерея “без назви”, вул. Рейтарська, 17 (вхід через книгарню “Збірка”)