Для будь-якого театру прем’єра — це подія. Для Kharkiv Opera, театру, що працює за 30 кілометрів від лінії фронту, нині це ще й вибір: не зупинятися, не консервуватися в очікуванні кращих часів, а продовжувати шукати нову мову спілкування з глядачем і втілювати сміливі задуми.
1 травня в театрі відбудеться прем’єра балетів Inside the Music на музику Джорджа Гершвіна та Bolero I.R. Моріса Равеля. Дослідниця балету Катя Єлецьких побувала в Харкові.
“Мені здається, через нашу близькість до кордону ми як ніхто відчуваємо цю жагу до життя. Ми дуже цінуємо те, що маємо сьогодні”, — говорить Антоніна Радієвська, художня керівниця Харків Опера. Смілива жінка рішень, а не слів, часом різка — у чомусь дуже схожа на сам Харків, — Радієвська прагне втілювати амбітні проєкти й водночас відкривати можливості для молодих артистів: щоб вони могли вирости від перших партій у харківському театрі до провідних солістів. Театр працює за кілька десятків кілометрів від лінії фронту — в умовах постійних повітряних тривог, обмеженого простору й відсутності великої сцени.
1 травня тут покажуть два одноактні балети — “Inside the Music” на музику Джорджа Гершвіна та “Bolero I.R.” Моріса Равеля. Над постановками працюють гості з Києва — провідні солісти Національної опери України Тетяна Льозова та Ярослав Ткачук. Це не перша їхня спільна робота як хореографів, однак саме ця вистава стала першою, створеною спеціально для харківської сцени в умовах війни. “Харків — місто руху. Воно живе попри все, і цей рух ми відчуваємо у самій виставі. Ми не хотіли створювати історію про війну. Навпаки, хотілося говорити про життя, відкритість і світло”, — говорить Тетяна Льозова.
Символічно, що нова редакція Bolero з’являється саме у Харкові — місті Іди Рубінштейн, без якої історію перформативних мистецтв важко уявити. Саме на її замовлення у 1928 році композитор Равель написав Bolero. З часом ця музика стала одним із найвпізнаваніших творів XX століття: гіпнотичний ритм, поступове наростання, майже механічна повторюваність і внутрішня напруга перетворили її на ідеальний матеріал для хореографічних інтерпретацій.
У центрі постановки “Bolero I.R.” — процес внутрішньої трансформації: від безликої маси до яскравої індивідуальності, від тіні до світла. “Іда Рубінштейн — одна з найзагадковіших постатей європейського модерну, меценатка, антрепренерка й артистка, яка руйнувала канони класичного балету й створювала власний сценічний стиль на межі танцю, театру й перформансу. У нашій виставі її образ трансформується в символ енергії, що здатна змінювати світ навколо. Власне, це те, що й робила Рубінштейн протягом свого життя”, — зазначає Тетяна Льозова.
Балет “Inside the Music” побудований на музиці Джорджа Гершвіна, зокрема на концерті для фортепіано фа мажор. Концепція постановки — спроба побачити музику як живий простір, у якому взаємодіють ритм, структура й внутрішні образи.
“Це своєрідна візуалізація всесвіту музики, – як його бачить музикант, глядач або будь-яка людина. Це можуть бути ноти, клавіші, жанри — і те, як вони взаємодіють між собою”, — пояснює Ярослав Ткачук. — Якщо говорити про хореографічну мову обох вистав, то “Inside the Music” — це неокласика, а “Bolero I.R.” — уже хореографія з елементами модерну.
Харківський театр сьогодні працює на значно меншій сцені, без звичних масштабних декорацій і з безупинними повітряними тривогами. Водночас саме в цих обставинах формується нова хореографічна мова — глибоко пов’язана з реальністю міста, що живе поруч із лінією фронту.
Реклама.
Харківська національна опера — один із найбільших театрів України, з великим репертуаром, оперною та балетною трупами, симфонічним оркестром, минулого року відзначив своє сторіччя. Саме у Харкові у 1925 році було створено перший державний український театр опери та балету. Із самого початку тут лунали найгучніші прем’єри — балети — “Пан Каньовський” Михайла Вериківського, “Ференджі” Бориса Яновського.
Після початку повномасштабної війни звичне театральне життя стало неможливим. Основна сцена, оснащена найсучаснішим обладнанням та розрахована на масштабні постановки, сьогодні закрита з міркувань безпеки. “У довоєнний час, наша сцена давала можливість ставити вистави неймовірних масштабів, наприклад були постановки за участі 250 дійових осіб”, — зазначає головний режисер театру Армен Калоян.
Харківська опера завжди була важливим центром для містян, тому про припинення роботи не йшлося. У 2024 році тут запустили Loft Stage — новий камерний простір Харків Опери, створений з урахуванням усіх норм безпеки. Простір значно менший за головну сцену: глядацька зала вміщує близько 400 відвідувачів проти 1500 в основній.
Із запуском Loft Stage балетна трупа театру опинилася в зовсім іншій сценічній реальності. Академічна хореографія формувалася для великих просторів, симетрій, глибини, ліній кордебалету, ефекту віддалення. Тому нова сцена вимагала не механічного перенесення репертуару, а уважного переосмислення кожної вистави: мізансцен, масових сцен, світла, декорацій, дистанції між артистами й глядачем. Так у театрі адаптували, зокрема, балети “Пахіта”, “Собор Паризької Богоматері”, “Жизель”.
“Ви навіть не уявляєте, який це драйв — адаптувати вистави до нового простору й щоразу долати нові сценічні завдання. У голові вже маса ідей: що ще можна відновити, що поставити, як розвивати репертуар далі. Для мене важливо, що театр не замикається на одній людині: приходять нові постановники, з’являються молоді артисти, і ми всі дуже швидко зростаємо разом”, — говорить Антоніна Радієвська, художня керівниця балету Харків Опери.
За останній час театр уже встиг представити нові роботи, серед яких — балет “Драконячі пісні” на музику сучасного всесвітньо відомого українського композитора Максима Коломійця, що став однією з помітних подій воєнного репертуару. У грудні минулого року на Loft Stage виступала Катя Ханюкова — перша солістка English National Ballet, українська балерина, яка вже багато років представляє українську школу на міжнародній сцені. Її приїзд до Харкова був не просто гастрольною подією, а знаком підтримки міста й театру.
У час, коли Харків звучить у новинах передусім через обстріли, культура повертає йому іншу видимість — образ міста, куди приїздять артисти, де відбуваються концерти і де глядачі купують квитки. Театр живе в тих умовах, які є: між обстрілами, відключеннями електроенергії та опалення, створює вистави й готує прем’єри, переосмислює репертуар, працює з новими форматами, залучає артистів і приймає глядачів.
Антоніна Радієвська, яка поєднує роль художньої керівниці та залишається провідною солісткою балету, зізнається, що для неї було принципово залишатися в рідному Харкові. І в цьому є щось дуже харківське — вперте й практичне відчуття відповідальності за місце, у якому ти виріс.
Війна змусила українські театри довести, що масштаб мистецтва не вимірюється площею сцени. І Харків Опера сьогодні є одним із найсильніших прикладів цієї нової театральної стійкості. Її масштаб тепер — не лише в архітектурі чи кількості місць у залі, а в небажанні відмовлятися від амбіцій. Генеральний директор театру Ігор Тулузов наголошує, що майбутнє Харків Опери, а особливо її репертуарна політика, сьогодні стають частиною великої розмови про українську ідентичність.
“Звісно, коли з’явиться можливість повернутися на велику сцену, будемо швидко переносити туди постановки. Але головне зараз — ми всі дуже гостро відчуваємо потребу в українській культурній самоідентичності. Це не щось нав’язане, а внутрішня потреба, яка йде зсередини. Ми бачимо, як з’являється багато нових творчих робіт з українським корінням, з українською інтонацією — і це дуже чітко відрізняється від того, що було раніше, — говорить Тулузов. — Зараз складно будувати такі масштабні плани, як до війни, але наші головні напрями зрозумілі: українські опери, українські балети, українські перформанси, а також європейські тренди, бо ми є частиною європейської культури. Для нас важливо повернутися до гастрольних поїздок. Європейський досвід нашого гуманітарного туру “Європейський шлях”, що тривав з квітня 2022 по червень 2024 року, показав, що наша культура близька глядачеві. Спочатку багато хто приходив на наші виступи як на благодійні події, щоб підтримати Україну, але згодом люди побачили рівень виконання, репертуар, артистів — і почали приходити вже як до великого театру. Це було дуже важливо для нас”.
Прем’єра “Inside the Music” та “Bolero I.R.” добре підсумовує цю логіку: Харків Опера сьогодні не просто зберігає репертуар, а продовжує створювати новий. У складних умовах війни кожна така постановка стає способом залишатися в сучасному культурному процесі, говорити з глядачем мовою часу й водночас утримувати зв’язок із власною ідентичністю.
Текст: Катя Єлецьких, авторка проєкту про український балет Ballet maniac