Історія мистецтва та попкультура поєднуються в серії Фредеріка Куната «Найближче далеке місце»
Фредерік Кунат описує, що прагне, аби його картини «відчувалися як пісні». У верхньому куті роботи «Іноді я майже там» з’являється логотип гурту Oasis, а його яскраві, кінематографічні твори мають дещо сюрреалістичну, сценічну якість. «Кунат досліджує теми відстані та (пере)розташування, де виникає туга між місцем, де ви перебуваєте, і місцем, де вам судилося бути», — йдеться в описі його виставки «Найближче далеке місце», представленої галереєю Pace у Сеулі.
Художник звертається до історії мистецтва, створюючи композиції, що нагадують традицію Weltlandschaft, або «світового пейзажу», яка сягає Північного Відродження. Також помітний сильний відгук у бік Школи річки Гудзон, що черпала натхнення з європейського романтизму 19 століття. Кунат додає посилання на попкультуру, від всюдисущого напису «Кінець», що позначає фінал театральних випусків, до фраз, накладених на моторошні ситуації, як-от однойменна картина «Найпрекрасніший світ у світі», що зображує екзистенційну повітряну рекламу.
Кунат відомий тим, що перетинає сфери попкультури, іронії та вигадки, часто з відтінком ностальгічної меланхолії та комедійним присмаком. Спочатку нас приваблює те, що виглядає як традиційний пейзаж, але потім нас швидко відволікають наліпки з мультяшними, іноді абсурдними персонажами.
Романтичні пейзажі, що лежать в основі робіт митця, самі по собі є вигаданими; вони можуть нагадувати реальні місця, але блискуче світло та ідилічна відсутність споруд чи людей зображують певний ідеал. Кунат відкриває цей простір ще більше. «Поєднуючи естетичні контексти та знайомі тропи, він матеріалізує свою підсвідомість», — зазначає галерея. «Почуття виникають ще до того, як ми усвідомлюємо, звідки вони походять».
Виставка «Найближче далеке місце» триває до 24 жовтня. Більше робіт Куната можна побачити в його Instagram.
