В український кінопрокат вийшла нова кінострічка за участю Анджеліни Джолі в одній з провідних ролей – “Кутюр” від французької режисерки Аліс Винокур. До акторського складу також долучилися Луї Гаррель та Аньєр Аней – перспективна молода модель родом із Південного Судану.
Текст: Ельдар Шеріфов
Реклама.
Сюжет розкриває випробування та життєстійкість, що приховані за блискучим фасадом світу моди. Максін (Анджеліна Джолі) – американська кінорежисерка, яка прибуває на Тиждень моди в Парижі, дізнається про свій діагноз – рак молочної залози – і несподівано вступає в новий зв’язок зі своїм давнім творчим партнером (Луї Гаррель). Ада (Аньєр Аней) – нова зірка модельного бізнесу, яка прагне втекти від наперед визначеної долі у своєму рідному Південному Судані. У її наративній лінії також з’являється українська модель Юлія Ратнер, чий персонаж натхненний особистою історією Юлії. Третя сюжетна лінія фільму присвячена долі Анжель (Елла Рампф) – візажистки, яка працює поза увагою публіки, у тіні подіумів.
Ми мали можливість поспілкуватися з режисеркою та поставити їй запитання щодо її українського походження, тем, порушених у фільмі, та джерел натхнення.
Ваше прізвище звучить по-українськи – чи маєте ви коріння в Україні, і якщо так, чи позначилося це на персонажах у “Кутюр”?
Так, моє коріння сягає України по батьківській лінії: мій дідусь був родом із Бердичева та покинув Україну під час погромів [Єврейські погроми в січні 1919 р. – Прим. ред.]. Несвідомо, я вважаю, що ця травматична родинна історія, на яку також вплинув Голокост, відбилася на моїх фільмах, які часто досліджують теми травми, витривалості та зцілення. Я вірю в зцілюючу силу кінематографу.
Юлія Ратнер, українська модель, яка взяла участь у вашому фільмі, розповідала, що ви обговорювали долю біженців, і це вплинуло на одну з центральних сюжетних ліній фільму. Чи можете ви детальніше розповісти про вашу взаємодію з Юлією?
Я познайомилася з Юлією за лаштунками показів Chanel, де провела понад рік, занурюючись у сферу моди, зустрічаючись із візажистами, моделями, кравчинями та іншими професіоналами. Її історія миттєво мене вразила. Вона приїхала з Києва, щоб працювати в божевільному ритмі та сяйві Тижня моди, живучи одночасно у двох різних світах. У фільмі ми бачимо, як вона спілкується з моделлю з Південного Судану, яка також зазнала впливу війни. Мені близька ця ідея взаємодопомоги та миттєвого порозуміння між людьми, які, попри походження з різних середовищ, поділяють одні й ті самі рани, ті самі травми – ті, що приносить війна.
Я адаптувала образ української моделі, спираючись на особисту історію Юлії. У фільмі ми навіть чуємо, як вона розмовляє українською телефоном зі своїм коханим.
В інтерв’ю французькому виданню TIME Анджеліна поділилася, що ця стрічка має для неї дуже особистий характер. Чи було вирішальним для вас працювати саме з Джолі над цим проєктом, чи це сталося природно?
Образ Максін Вокер натхненний моєю власною боротьбою з раком, проте я прагнула, аби її втілила актриса, яка також має особистий зв’язок із цією недугою.
Тема стрічки є близькою для Анджеліни, адже її мати та бабуся померли від раку молочної залози. Вона також пройшла подвійну мастектомію, аби запобігти повторенню долі своєї родини. Вона глибоко занурилася в роль і опанувала французьку мову. Як і персонажка Максін, її мати мала французьке походження. Анджеліна є водночас надзвичайною зіркою, яка діє в серці голлівудської системи, але водночас цілком незалежна, здатна протистояти будь-якій владі. Я надзвичайно ціную її за це – за цю самотність і унікальність. Я прагнула показати її вразливість, що ховається за її силою.
Чи має слово “Кутюр” глибше значення у контексті фільму, крім асоціації з індустрією моди?
Французькою мовою воно також означає “шви”. Ідея полягала в тому, щоб продемонструвати всі рани, що стоять за поняттям haute couture. Було бажання “зшити” долі цих трьох жінок, які походять із різних світів, зібрати воєдино уривки їхніх життів.
Я хотіла, щоб “шви” фільму створювали відгуки, рими та контрапункти між кадрами, які перегукуються один з одним, подібно до хороводу. Фільм відтворює реальне життя з його випадковими збігами та зустрічами.
Назва також скеровує напрямок форми та естетичних задумів фільму, представленого як колаж, де помітні шви – через несподівані переходи між світами та розриви в звуці.
Чи були серед ваших джерел натхнення для цієї роботи конкретні режисери або кінотвори?
Мікеланджело Антоніоні та його стрічка “Забріскі-Пойнт” стали джерелом натхнення для фінальної сцени руйнування будинку та її візуального стилю з гіпнотичною сповільненою зйомкою. У цій сцені, коли будинок розлітається на частини, звичні предмети побуту – книги, одяг, їжа, меблі, навіть холодильник – вилітають назовні й зависають у повітрі, перш ніж остаточно зникнути. Мені близькі поезія та ліризм цієї сцени, яка критикує споживацьке суспільство та капіталізм. У певний момент я відчула бажання відтворити цю ліричну драматичність.
Я вважаю, що відповіддю на жорстокість світу є поезія. У фізичному вираженні бурі, яка порушує усталений порядок. Це остаточне руйнування породжує трансформацію, перехід до нового життя. Це форма катарсису.
Цей проєкт – перша повнометражна кінострічка, для якої свої двері відчинило легендарне ательє Chanel на rue Cambon. Які ваші враження від зйомок всередині одного з найвідоміших модних домів?
Ми прагнули, щоб історія була заснована на реальному модному будинку. Ми знімали в Chanel, однак без прямого згадування назви, оскільки для мене – і для цілісності фільму – було важливо уникнути логотипів і зберегти відчуття вигаданого простору. Водночас деякі глядачі впізнають парадні сходи на вулиці Камбон та майстерні haute couture, де швачки виступають у ролі самих себе.
Щодо колекції одягу, це була мистецька співпраця, адже всю колекцію створила студія у партнерстві з Паскаліною Шаванн [художниця з костюмів фільму – прим. ред.]. Ми черпали натхнення у прерафаелітів, щоб підкреслити казкову атмосферу фільму.
Стрічка “Кутюр” режисерки Аліс Винокур вже доступна в українському прокаті – з 5 березня. Інтерв’ю підготовлено за сприяння кінодистриб’ютора Green Light Films, який представляє фільм в Україні.