Дастін Гоффман, який народився 1937 року, грає в кіно вже понад пів століття. Він прославився, як один з найбільш різнопланових акторів в історії, завдяки здатності проникати в суть персонажів, роль яких виконує: чи то безцільні двадцятирічні хлопці, батьки-одинаки, чи генії-аутисти. 8 серпня неперевершеному Дастіну виповнюється 87 років, на честь чого vogue.ua згадує його п'ять чудових кіноробіт.
“Випускник”, 1967
Дастін Гоффман у стрічці “Випускник”, 1967
Саме “Випускник” катапультував Дастіна Гоффмана до слави. Сталося це з безлічі причин, одна з яких — його зовнішність. Гоффман був повною протилежністю “симпатичних хлопчиків” як-от Роберт Редфорд, за якими полювали продюсери. У ролі Бена Бреддока актор — втрачена і самотня душа, яка не знає, що робити зі своїм життям. Він чудово зобразив почуття мільйонів людей з усіх усюд. Перша номінація на “Оскара” — яскраве тому підтвердження.
Реклама
“Опівнічний ковбой”, 1969
Дастін Гоффман і Джон Войт у фільмі “Опівнічний ковбой”, 1969
“Опівнічний ковбой” є чудовим прикладом того, як іноземці бачать Америку. Цей фільм демонструє статичний і дуже критичний погляд на глибини життя в США та акцентує на тих громадянах, які ледь виживають з дня на день. Це сміливе, зухвале і дражливе бачення міського відчуження і самотності, яке дивовижно продемонстрували два актори — Гоффман і Джон Войт. Стрічка “Опівнічний ковбой” висвітлила здатність Гоффмана перевтілюватися у різноманітних персонажів. В образі каліки-шахрая Ратсо, Гоффман продемонстрував один з найбільш яскравих і знакових виступів в історії кінематографу.
“Солом'яні пси”, 1971
Дастін Гоффман у фільмі “Солом'яні пси”, 1971
“Солом'яні пси” Сема Пекінпа — один з найбільш складних і суперечливих фільмів початку сімдесятих. У ньому Гоффман з'являється в абсолютно нетиповому для себе амплуа (за його словами, він погодився на цю роль тільки заради грошей): актор грає американського математика Девіда Самнера, зламану людину, яка постійно перебуває на межі. Гоффман дивовижно зображує муки та ідею “темної сторони людини”, яка ховається у кожному з нас. Комбінацію нерівномірної якості робіт Пекінпа і його залежності від наркотиків та алкоголю Гоффман перетворив на бездоганну роботу — приголомшливе, надзвичайно суперечливе кіно для багатьох поколінь.
“Крамер проти Крамера”, 1979
Дастін Гоффман у фільмі “Крамер проти Крамера”, 1979
Чуйна драма Роберта Бентона, в якій порушено одне з ключових соціальних питань Америки кінця сімдесятих — розлучення. І “Крамер проти Крамера” робить це так, як жоден фільм не робив раніше. Гоффман грає рекламного менеджера, чия нещасна дружина (Меріл Стріп) несподівано покидає сім'ю, так залишає його самотнім батьком. Гоффман створює нав'язливий портрет персонажа, який через обставини змушений змінити свої погляди. Чудова гра провідних акторів (за яку обидва отримали по “Оскару”) зробила “Крамер проти Крамера” еталоном драматичних фільмів.
“Людина дощу”, 1988
Том Круз і Дастін Гоффман у фільмі “Людина дощу”, 1988
Режисерові Баррі Левінсону знадобилося два роки для виробництва стрічки про спілкування з людиною, яка не має хисту до цього за своєю природою. Том Круз грає Чарлі Беббіта, дилера, який дбає лише про себе та свої інтереси. Дастін Гоффман — його давно "втрачений" брат-аутист Реймонд. Чари цього фільму полягають у тому, що ці два персонажі формують зв'язок, який цілком змінює їх як людей. Перформанс Гоффмана — бездоганний: акторові вдається оголити душу Реймонда, але жодного разу не спотворити його натуру, за що він і здобув свого другого “Оскара”.
