Ми часто говоримо про їжу з відчуттям провини, іноді навіть не усвідомлюючи цього. Фрази на кшталт “це додає ваги” чи “я це компенсую” формують нездорове ставлення до харчування, впливаючи не тільки на нас, але й на оточуючих.
Як позбутися звички коментувати їжу з почуттям провини
Багатьом знайомі ситуації, коли за столом лунають репліки на кшталт: “Ти справді все це з’їси?”, “Як ми набираємо вагу”, “Після такого я ввечері не буду їсти”. В інших контекстах тема схуднення часто обговорюється без делікатності, з ноткою схвалення або навіть тріумфу. Так само, як про набір ваги зазвичай відгукуються з негативним забарвленням.
Реклама.
У повсякденному житті досі поширені розмови про “ефективні” дієти, про те, які страви “призводять до набору ваги”, і наскільки кращим виглядає хтось після схуднення. Це частина поколіннєвого мислення, зосередженого на вазі, де важливим є не якість стосунків з їжею, а лише її вплив на фігуру та кількість калорій. Турбота про себе через харчування при цьому часто залишається поза увагою.
Потреба дбати про себе без зайвої суворості
Сьогодні підхід поступово змінюється. Завдяки психонутриціології та дослідженням емоційного харчування стає зрозуміло: важливо вчитися їсти без почуття провини, відмовлятися від культури дієт і сприймати їжу як джерело задоволення та користі для здоров’я. Як зазначає психонутриціологиня Іціар Дігон: “Почуття провини не може бути основою турботи про себе”.
Втім, навіть попри ці зміни, звичка мислити категоріями обмежень залишається. Під час зустрічей із друзями чи родиною коментарі про “шкоду” певних страв або необхідність “відпрацювати” з’їдене досі звучать доволі часто. У результаті моменти, які мали б приносити задоволення, перетворюються на аналіз калорійності, складу страв або планів тренувань. Оцінка їжі (власної чи чужої) через призму провини й обмежень продовжує впливати на сприйняття харчування та формує напружені стосунки з ним.
Як надмірний контроль за їжею впливає на нас
“Часто люди, які постійно оцінюють те, що їдять, мають дуже сильний внутрішній критичний голос”, — пояснює Іціар Дігон. Така поведінка впливає й на інших: “Коли поруч є людина, яка контролює себе за столом і озвучує це, емоційна атмосфера може змінюватися. Критика та потреба контролю витісняють задоволення від їжі навіть у тих, хто до цього просто насолоджувався процесом”.
View this post on Instagram
Подібні висловлювання можуть свідчити про нездорові стосунки з їжею й потребу змінити їх. Водночас важливо розуміти, що такі коментарі впливають не лише на того, хто їх висловлює, а й на оточення.
“Це додає ваги” і “я це компенсую”: як ці фрази псують наші стосунки з їжею
Психологиня Марта Кальдереро наголошує: “Мова не є нейтральною. Вона формує переконання того, хто говорить, і тих, хто слухає. Ми засвоюємо моделі поведінки через соціальне наслідування. Наш спосіб харчування значною мірою залежить від того, що ми бачимо й чуємо від інших. Коли лунають фрази “це додає ваги”, “не варто”, “я це компенсую”, йдеться не лише про їжу, а про стосунки з нею. Часто позначені провиною та надмірним контролем”.
Особливо чутливими до таких сигналів є діти: вони можуть почати пов’язувати їжу з провиною, а тіло — з оцінюванням. Дослідження показують, що це безпосередньо впливає на їхнє самосприйняття та харчову поведінку.
View this post on Instagram
Вага — не єдиний показник
Змінювати варто не лише звички, а й спосіб говорити про їжу. “Турбота про себе — це також уміння сісти за стіл і відчувати спокій. Без провини, без порівнянь — просто бути в моменті й насолоджуватися”, — підсумовує Кальдереро.
Як зазначає нутриціологиня Асахара Ньєто у книжці “Провина змушує набирати вагу”: “А де ж інші показники здоров’я? Сон, гормональний баланс, здорові стосунки з їжею, відсутність провини за кожен шматок, рух із задоволенням, психічне здоров’я, прийняття власного тіла… Усе це не вимірюється кілограмами”. Зрештою, здоров’я та добробут — це значно більше, ніж лише калорії чи цифри на вагах.
За матеріалом: Vogue.es