Парфумерний експерт Даниїл Прибильський розповів Cosmopolitan Ukraine, чому складні, екстравагантні аромати від ультранішевих брендів стали головним трендом, та які парфуми варто спробувати для нового ольфакторного досвіду.
Сьогодні ми спостерігаємо стрімке зростання інтересу до складних екстравагантних ароматів від ультранішевих брендів. Парфуми перетворилися на інструмент радикального самовираження та засіб боротьби із сенсорним голодом. Чому замість зрозумілих квітів чи свіжості ми все частіше обираємо аромат холодного ладану, мокрого бетону або гумових шин? Відповідь лежить на перетині поколінь та нашого відчайдушного пошуку «справжності».
Головним рушієм цього ренесансу стали зумери. Вони подорослішали, і тепер парфуми для них — це не статусний аксесуар, а продовження їхнього внутрішнього та доволі складного всесвіту. Західний TikTok, зокрема сегмент за хештегом #perfumetok, створив абсолютно нову реальність, де аромат оцінюється не за тим, наскільки він подобається людям навколо, а за тим, яку історію він розповідає і які в ньому ноти.
А ще будьмо відвертими: ми стали розбалуваними. Традиційний люкс тривалий час пропонує нам «безпечні» композиції, які подобаються всім водночас. Це призвело до ефекту «нудно». На тлі загальної депресивності світу та хронічної нестачі дофаміну наш мозок почав вимагати сильніших стимулів. Нам мало просто «пахнути добре» — нам потрібно, щоб аромат буквально струшував наші рецептори, викликав спогади, тривожив або, навпаки, заспокоював на рівні підсвідомості.
Каталізатором цього радикального тренду став румунський бренд Toskovat. Його підхід — це чиста деконструкція. Аромат Anarchist A став справжнім вибухом у соцмережах. Поєднання нот «святої води», ряси священника, металічного відблиску кредитних карток та крижаного снігу стало об’єктом бажання тисяч людей.
Сам по собі аромат доволі готичний: він димний, деревний та густо-пряний. Фізично неможливо отримати абсолюти чи ефірну олію кредитної картки, але ольфакторна ілюзія обманює мозок та працює бездоганно. Це саме те, чого прагне молода аудиторія, — концептуальність.
Ще один хіт бренду — Age of Innocence. Тут солодка рожева жуйка з 90-х змішується із запахом бензину, палених покришок та стиглої полуниці. Це звучить майже неприємно на папері, але на шкірі створює неймовірний вау-ефект. Нота бензину тут цілком реальна — деякі фруктові матеріали у високій концентрації дійсно видають цей характерний техногенний відтінок. Це яскравий приклад «дофамінового гачка» — наш мозок намагається розгадати складний ребус, і ми отримуємо задоволення від цього процесу.
Інший представник румунської хвилі — бренд Adi Ale Van. Кожен флакон створюється вручну і виглядає як старовинний артефакт. Аромат Odaie Vintage — це старий закинутий будинок десь у Трансильванії: запах вологого дерева, холодних приміщень, смородини, що перестигла, і гіркої вишні. Так може пахнути маєток графа Дракули — кам’яні стіни та густе вишневе вино в кришталевому келиху.
Головним трендсетером «церковних ароматів» є італійський бренд Filippo Sorcinelli. Сам засновник бренду — парфумер, органіст і дизайнер, чиє ательє LAVS шиє одяг для Папи Римського. Він вірить, що його парфумерія — це застиглі звуки органу та справжній релігійний екстаз.
Аромат Reliqvia присвячений Страстям Христовим. Це запах холодного стерильного ладану з хвойними обертонами, який викликає тремтіння. Варто згадати парфуми But Not Today, натхненний фільмами про Ганнібала Лектера. Це шокуюча суміш металевих нот, гвоздики та тваринних відтінків, яка з часом трансформується у неймовірно красиву шкіру. Для тих, хто шукає більш емоційну трагічну красу, є Scusami («Пробач мені»). Він пахне багряними трояндами, що в’януть, та густим сливовим вином. Це неймовірно драматичний аромат, який ідеально вписується в сучасну потребу «проживати» емоції через запах.
Цікаво, що тренд на високу готику спровокував зворотну хвилю. Після розкішних нішевих парфумів Сорчинеллі люди почали шукати «автентичності» — скуповують справжні олії для релігійних ритуалів та ладан у церковних крамницях. Ці прості олії з їхнім густим заспокійливим ароматом стали для багатьох засобом заземлення. У світі, де все занадто швидко і занадто яскраво, запах старої церкви дає відчуття внутрішньої тиші.
Новий виток популярності ніші — це наш спосіб упоратися з реальністю. Ми обираємо дивні, часом неприємні, але глибоко емоційні аромати, бо хочемо почуватися живими. Різноманіття брендів і парфумів зробило нас вибагливими, але водночас дало нам свободу пахнути так, як ми того бажаємо: чи то святою водою, чи то бензином. Тому аромати майбутнього — це вже не про гігієну. Це про певну терапію та портал у місце, де ми можемо бути справжніми.