Бенедикт Камбербетч у ролі Шерлока з однойменного серіалу, Отіс із серіалу "Сексуальне виховання", Венздей Аддамс, а також видатні постаті минулого, такі як Нікола Тесла та Ісаак Ньютон. Це всі реальні приклади того, що життя без статевого потягу може бути насиченим. З нагоди Міжнародного дня асексуальності пригадуємо матеріал Vogue UA, присвячений дослідженню теми асексуальності.
Четвертий тип сексуальності: чому асексуальність — це не недуга, а особистісна риса
Найпоширеніші типи сексуальної орієнтації: гетеросексуальність (потяг до протилежної статі), бісексуальність (привабливість до обох статей) та гомосексуальність (потяг до своєї статі). Асексуальність, тобто відсутність статевого потягу, є четвертим типом, який також досить поширений: приблизно одна людина зі ста на планеті ідентифікує себе як асексуал.
“Мені буває складно, коли хтось виявляє до мене інтерес. Адже стосунки без близькості мало кому потрібні, а мені це нецікаво, — ділиться Марина, акаунт-менеджерка. — Мені приємно гладити людину, як кішку. Звісно, я можу піти на поступки й зайнятися сексом, але задоволення від цього не отримаю. Хоча мені подобається бачити радість партнера, це все одно, що віддати останнє печиво”. Люди, подібні до Марини, або ніколи не відчували сексуального потягу, або втратили його внаслідок тривалого періоду утримання.
Кадр з фільму "Експеримент Олівії"
Целібат чи природний стан? Розвінчуємо хибні уявлення про відсутність потягу
Асексуальність не слід плутати з целібатом — свідомою відмовою від сексуальних стосунків з релігійних чи інших міркувань. Целібат, як і вибір займатися бігом вранці, є особистим рішенням людини. Теоретично, асексуал також може мати статеві стосунки, якщо цього бажає партнер, під тиском суспільства або з метою народження дітей. Однак для них це не є внутрішньою потребою. Асексуали не відчувають статевого потягу як такого — до будь-якої статі та за будь-яких умов. Фізіологічні реакції, як-от ерекція, інстинкт продовження роду та здатність до статевого акту, можуть бути присутніми, але бажання займатися сексом відсутнє.
У пошуках біомаркерів: що наука говорить про гіпоталамус та гормони
Деякі дослідники намагалися класифікувати асексуальність як психічний чи фізіологічний розлад, проте це не вдалося. Люди, які ідентифікують себе як асексуали, не скаржаться на відсутність статевого потягу (окрім можливих труднощів у соціальній взаємодії), і це не заважає їхньому життю. Навпаки, відсутність гормональних коливань може сприяти більш ефективному функціонуванню. У 2014 році докторка Лорі Бротто з Колумбійського університету провела дослідження за участю 300 асексуалів, 650 гетеросексуалів та 270 гомосексуалів, намагаючись виявити специфічні біомаркери асексуальності. Результати показали, що низьке лібідо та асексуальність не є тотожними. Однак асексуальність часто асоціюють зі зниженим статевим потягом (гіполібідемією), яка може бути спричинена різними факторами, такими як хвороби (наприклад, гіпоглікемія), конфлікти у стосунках, зловживання алкоголем чи наркотиками.
Кадр із серіалу "Лобстер", герої якого мусили мати постійного партнера, інакше їх відправляли до спеціального закладу на пошуки такого
Відлуння минулого: психологічні травми та сімейні системи як можливі причини асексуальності
Психологиня Анна Ревунець зазначає, що асексуальність може мати вроджену природу, пов’язану з неправильним формуванням передньої частини гіпоталамуса під час внутрішньоутробного розвитку. Проте, часто вона виникає й з інших причин, як-от негативний сексуальний досвід або затримка психосексуального розвитку. Люди нерідко пояснюють свою асексуальність переконаннями, релігією, творчою сублімацією або обіцянками, даними собі чи іншим, не завжди усвідомлюючи, що причиною може бути психологічна травма. “Моя клієнтка Леся, 27-річна дівчина, була цнотливою, — розповідає нейропсихологиня Світлана Митрофанова. — Фізіологічно здорова, психіатр не виявив жодних відхилень. Але під гіпнозом мені вдалося встановити глибинні причини її асексуальності. Виявилося, що у 10 років вона випадково знайшла батьківські порнокасети. Перегляд викликав у неї втрату апетиту та сну — у такому ранньому віці дитяча психіка не готова сприймати дорослі теми. Батьки не змогли визначити справжню причину стресу, а дівчинка пережила глибоку травму, наслідки якої впливали на її життя багато років”.
Психотерапевтка Ірина Морозовська вважає, що асексуальність може бути проявом травми сімейної системи, коли енергія від предків до нащадків передається в недостатньому обсязі. “Коли в родовій системі накопичується надмірна кількість проблем і помилок, система може спробувати самоусунутися, і перш за все це стосується сексуального стимулу як основи для продовження роду. Тому, якщо щось і можна зробити, то лише через роботу з родовими системними розстановками”, — пояснює вона. “Я добре знаю, що таке асексуальність, — ділиться перекладачка Ілона. — Мої батьки прожили разом 30 років, з яких 29 — у пеклі. Мене, мабуть, зачали як диво, на самому початку стосунків. А решту часу мій палкий і романтичний батько божеволів і впадав у глибоку депресію, марно намагаючись розворушити маму, яка була справжнім айсбергом. Нікому такого не побажала б”. За словами Анни Ревунець, у таких випадках навіть ін’єкції тестостерону, “гормону бажання”, були б безглуздими — “сексуально привабити асексуала не під силу нікому”.
Різні темпераменти в одній постелі: як будувати стосунки, коли секс не є пріоритетом
“Коли ми почали зустрічатися, — розповідає художниця Аліна, — я не відразу зрозуміла, в чому проблема: секс був рідкісним явищем, але мене це тоді мало хвилювало. Близькі мені цінності, незвичайні погляди, зовнішність і гострий розум мого хлопця приносили мені більше радості, ніж інтимна близькість. Мені було достатньо щоденних прогулянок, тримаючись за руки, та обіймів під час перегляду фільмів. Однак через півроку я почала відчувати стрес: з’явилися сльози й істерики. Психотерапевт навчив мене “розвантажувати” голову, що позбавило багатьох проблем, але істерики залишилися. Лише через два роки я почала розуміти, що справа може бути в елементарному дефіциті сексу”.
Психотерапевтка Ірина Морозовська вважає, що за наявності суттєвих відмінностей у темпераментах партнерів конфлікти неминучі. Для більш чутливої половини пари може бути надзвичайно складно прийняти сексуальні стосунки як “обов’язок” з боку партнера. І перетворення інтимності на муку для одного та сумнівну насолоду для іншого — це заздалегідь програшна стратегія. Після чергової суперечки хлопець Аліни зізнався, що він асексуал і, закохавшись, намагався змінити себе. Вони намагаються налагодити зв’язок, але їхні стосунки позбавлені сексуальних ігор, жартів і навіть флірту. Аліна перестала відчувати потяг: “Я ніби живу з дуже близькою людиною, але назвати це близькістю з чоловіком складно. Ми схожі на двох безстатевих істот. І усвідомлення цього мене жахає. Я запропонувала йому перевірити рівень тестостерону, але він був дуже ображений — і я його розумію. Як жити далі, я поки не знаю. Розходитися зовсім не хочеться”.
Реклама.
Ефект “пробудження”: чи може зустріч із “рідною” душею змінити все?
Світлана Митрофанова розповідає про схожий випадок зі своєї практики, який, однак, завершився розпадом пари. Однак ця історія мала продовження: після розриву зі своєю дівчиною асексуальний хлопець зустрів жінку, яка пробудила в ньому справжній сексуальний інтерес та пристрасть. “Жінка “включила” чоловіка, — зазначає психологиня. — Чи була у вашому житті така жінка, яка “пробудила” в вас жінку? Якщо ні — можливо, десь вона є, і доля готує вам зустріч”. За даними Європейського інституту сім’ї та шлюбу, не менше 4,5% подружніх пар не ведуть статеве життя. Переважна більшість серед них — це освічені та успішні люди.
Життя у світі культу сексу: як асексуальна спільнота бореться за право на визнання
Люди, які усвідомили свою асексуальність, не завжди живуть безтурботно. У сучасному суспільстві, де секс надмірно ідеалізується, їм буває складно отримати визнання. Для взаємної підтримки вони створюють онлайн-платформи, групи в соціальних мережах, форуми та спільноти, найбільшою з яких є AVEN. Спільноти однодумців допомагають без стресу сприймати світ, зосереджений на сексуальності та потязі, надають можливість для зустрічей та обміну досвідом, а також допомагають у пошуку партнерів. Варто зазначити, що асексуали часто закохуються, створюють сім’ї та мають дітей — відмінність полягає лише в тому, що статеві стосунки вони практикують виключно для продовження роду. Асексуали мають міжнародний сайт знайомств acebook.net та сервіс cuddlecomfort.com для тих, хто шукає не сексу, а лише “обіймів”. Проте, поза межами спеціалізованих форумів, асексуали рідко відкрито говорять про свою орієнтацію, оскільки пояснити асексуальність буває ще складніше, ніж гомосексуальність. Вони стикаються з осудом, жалістю, непроханою допомогою та порадами.
Фото з мітингу асексуалів
Відсутність потягу суспільство часто сприймає як серйозне відхилення, яке нібито можна вилікувати, а людина просто не бажає цього робити. Асексуали стверджують, що через суспільний тиск їм доводиться імітувати сексуальний досвід, займатися сексом і мовчати про свої особливості. Це здається простішим і безпечнішим. Деякі намагаються “лікуватися”, і їх зазвичай приводять до лікарів партнери. Іншим це не потрібно. Анна Ревунець зазначає, що в таких випадках наполягання марне: до психотерапевта звернеться лише той, хто сам усвідомлює наявність проблеми.
Що читати, дивитися та слухати про асексуальність
Щоб вийти за межі стереотипів і краще зрозуміти світ “ейс-спектру” (від англ. Ace — асексуал), рекомендуємо ознайомитися з цими визначними роботами:
Книга “ACE”, Анджела Чен
Це глибоке інтелектуальне дослідження, представлене у форматі особистих спогадів. Анджела Чен розглядає асексуальність як призму, крізь яку можна побачити, наскільки суспільство перевантажене сексуальними очікуваннями. Вона ставить складні, але важливі питання: чому ми вважаємо секс невід’ємною частиною щастя і як змінюється концепція згоди за відсутності потягу.
Подкаст: “Sounds Fake But Okay”
Ведучі Сара Костелло та Мая Гертруда з гумором та легкістю обговорюють різноманітні теми: від побудови стосунків для асексуалів до аналізу вигаданих персонажів. Це чудовий вступ до теми для тих, хто цінує щирість та сучасний сленг.
Серіал “Heartstopper”
Аліса Осман, яка сама є асексуальною та аромантичною, створила одну з найзворушливіших історій сучасності. Один із персонажів, Айзек Хендерсон, проходить шлях самопізнання як асексуал. Це надзвичайно делікатне та чесне зображення, якого так бракувало в масовій культурі.
Освітня платформа AVEN (The Asexual Visibility and Education Network)
Заснована Девідом Джеєм у 2001 році, мережа AVEN стала головним світовим джерелом інформації. Якщо у вас виникають технічні чи фізіологічні запитання щодо асексуальності, ви точно знайдете відповіді на форумах AVEN.
Digital-активістка Ясмін Бенуа
Британська модель та активістка, яка руйнує поширений міф про те, що “асексуали не можуть бути сексуальними”. Вона запровадила хештег #ThisIsWhatAsexualLooksLike, доводячи, що асексуальність — це “внутрішня настройка”, а не зовнішній образ чи відсутність темпераменту.