Повні зали, сучасні рішення та обличчя, що сходить на театральному небосхилі – українська сцена переживає період активного росту. Vogue Ukraine поринув у закулісне життя відомих театрів України: у третій публікації на нашій карті – Київський Театр Ветеранів, де зі сцени лунають глибокі розповіді про війну, втрати і відродження, написані українськими воїнами.
Реклама.
Теплий вечір. Біля Кримського Дому в серці столичної місцевості Печерськ збираються люди. Серед присутніх військовий Геннадій Удовенко, який у 2023 році втратив на передовій частину тіла; бойова медикиня Інна Короленко, у цивільному житті журналістка; недалеко від неї – прикордонник Єгор Бабенко, який у 2022 році зазнав серйозних опіків тіла в Миколаївській області; Тарас Козуб, військовий бригади “Магура”, що втратив руку на Запорізькому напрямку і до війни займався створенням українських музичних інструментів. Усі вони – ветерани російсько-українського конфлікту, а також – актори-аматори, що зійшлися на репетицію “Енеїди” Котляревського. Вони відчутно хвилюються, оскільки на горизонті важлива подія: 2 грудня прем'єра "Енеїди" відбудеться на сцені Молодого театру.
“Це чудова популяризація країни за межами України, – з посмішкою говорить Ахтем Сеітаблаєв, постановник вистави, актор і телеведучий, а зараз військовий і художній керівник Театру Ветеранів. – Ми прагнемо донести світові: підтримуючи нас, у глядачів є шанс приєднатися до цих людей – сильних, креативних, відважних”.
Відомий український режисер, творець визнаних кінострічок “Кіборги”, “Захар Беркут” і “Мирний-21”, Ахтем зізнається, що під час репетицій “Енеїди”, де працює з непідготовленою трупою, відчуває себе початківцем: “Тут усе непросто. Замінована територія. Багато з того, що ти знав раніше, не працює. А найважче – зробити так, щоб вони почали тобі вірити”.
Театр Ветеранів виник як співпраця служби звʼязків із громадськістю командування Сил ТрО ЗСУ та Театру Драматургів. До війни троє його ініціаторів працювали у творчій індустрії та бізнесі: Максим Курочкін – відомий драматург, Євген Малюкевич – копірайтер у маркетинговій агенції Fedoriv, Максим Девізоров – актор Театру на Лівому березі та популярний актор серіалу про молодь “Перші ластівки”, – усі троє у 2022-му добровільно пішли на фронт.
Їх, а також журналіста-міжнародника Юрія Мацарського, об’єднав полковник Олексій Дмитрашківський, який створив у своєму підрозділі ТРО Медіа багатопрофільну команду – з різним досвідом і минулим. Суть Театру Ветеранів найкраще виражає актор і драматург Геннадій Удовенко – сильний, енергійний чоловік родом із Донецької області з харизмою Денієла Крейга (колеги жартома згадують, як Удовенко з’явився на репетиції “Енеїди” і заявив: хочу втілювати лише Зевса): “Ми повинні говорити, щоб цю війну в нас не забрали”.
Основна сила Театру Ветеранів – драматургічна лабораторія, яку очолює Максим Курочкін, відомий драматург, чиї твори ставлять у театрах від Херсона до Лондона. За рік існування проєкту авторами-початківцями створено понад 35 творів. “Умова тільки одна: ветерани мають писати про те, що їх хвилює”, – підкреслює Максим Девізоров. Навчають драматургії найкращі – зокрема Наталка Ворожбит, українська сценаристка, авторка кінострічок “Кіборги”, “Дике поле” і серіалу “Спіймати Кайдаша”, режисерка фільму “Погані дороги”, що була представлена на Венеційському кінофестивалі.
Цьогоріч у театрі відбулась прем’єра дебютного твору Девізорова “І в горі, і в радості”. У щирій, насиченій чорним гумором постановці режисера Олекси Гладушевського Максим розказав історію зради. Цей твір вважає терапією: згадує побратимів, які наклали на себе руки через розбіжності з коханими, і зазначає, що дуже важливо мати простір, де можна проговорити болючі питання через творчість.
“Ми повинні говорити, щоб цю війну в нас не забрали”
Сеітаблаєв зазначає, що завдання Театру Ветеранів – дати світові почути правду голосами українських воїнів, як у виставі “Військова мама”, це найвідоміша постановка, що зараз йде в Театрі на Лівому березі. Її головна героїня, бойова медикиня Настя, розривається між службою і вихованням 11-річної доньки. Авторка п’єси, журналістка і правозахисниця Аліна Сарнацька, яка два роки служила в медслужбі на Бахмутському напрямку та Київській області, створила образ, натхненний подругою – Настею Криловою, бойовою медикинею 60-ї бригади. Сарнацька прагнула, щоб військові мали змогу відвідати театр і побачити, що в тилу про них думають. У наступному театральному сезоні вистава “Військова мама” буде в репертуарі львівського Театру Заньковецької, а новий твір Аліни, про трансформацію почуттів у воєнний час, зараз готує до показу один із польських театрів.
Важливим для команди Театру є питання соціалізації демобілізованих воїнів. Тут вони освоюють нові вміння – пишуть п’єси, роблять відео, організовують виїзди. “Це шанс не відчувати себе покинутим і отримати нові знання, щоб жити повноцінним життям після травми”, – зазначає Сеітаблаєв. Зараз він разом із колегами працює над розширенням мережі Театру Ветеранів – вже наступного року відділення з’являться у Львові, Дніпрі, Чернівцях.
“Найзначніші події відбуваються на фронті, – підсумовує директор Театру, ветеран Євген Малюкевич. – Але якщо ми тут, у тилу, можемо допомогти хоча б одній людині – це вже успіх”. Він розповідає про найбільш очікувану премʼєру нового сезону – “Удар дракона” за п’єсою Геннадія Удовенка, де той ділиться особистою історією поранення і втрати кінцівки. Завершивши роботу над виставою, Удовенко зізнався: “Вперше в житті я задоволений собою”.
Фотографка: Vasylyna Vrublevska
Текст: Daria Slobodianyk
Відео: Yaw Hinne
Редагування: Marina Shulikina
Стиль: Sonya Soltes
Макіяж і зачіски: Daria Zhadan, Maria Pogorelova
Продакшн: Marina Sandugei-Shyshkina , Marie Nikolaenko, Oleg Patselya
