Телевізійний серіал “Монстр: Розповідь про Еда Ґіна” з’явився на Netflix 3 жовтня 2025 року. Створений Ієном Бреннаном і Раяном Мерфі, він є продовженням антології, яка представляє найбільш відомих злочинців у світовій історії. До цього творці досліджували долі Джеффрі Дамера та братів Менендесів, а зараз сфокусувалися на біографії Еда Ґіна. Аудиторія дізнається подробиці його життєвого шляху та обставини, які нібито привели його до вчинення брутальних злодіянь. Сюжет базується на справжніх подіях, які приголомшили Америку та стали джерелом натхнення для багатьох кінематографістів при створенні знакових кінофільмів жахів.
Третя частина антології повертає глядачів до моторошної, гнітючої атмосфери американського Середнього Заходу, де жах і розпуста перетворюються на видовище. Вже з початкових серій серіал відверто вражає. Ґін, вбивця і грабіжник могил, постає як втілення зла. Незвичайний одинак поринає у власну манію щодо жіночого тіла, а його божевільна мати систематично знищує в ньому будь-які прояви людяності, сексуальності або свободи.
Хто такий Ед Ґін
Ед Ґін з’явився на світ 27 серпня 1906 року в штаті Вісконсин, США. Його повне ім’я — Едвард Теодор Ґін. У пам’яті суспільства він закарбувався під іменами “М’ясник з Плейнфілда” і “Плейнфілдський вампір”. В серіалі його роль виконує Чарлі Ганнем.
Ед Ґін ріс у родині залежного від алкоголю Джорджа та релігійної фанатички Августи. Разом із братом Генрі він формувався в атмосфері, де домінували суворість, контроль і страх перед Божим покаранням. Коли діти були малими, родина переїхала на віддалену ферму. Мати майже не дозволяла їм покидати межі володінь, за винятком походів до школи, щодня читала Біблію і запевняла, що навколишній світ — це розсадник гріха і зла, від якого необхідно триматися якнайдалі. Таким чином, Ґін виріс у досить відокремленому і замкнутому соціумі. Його мати (роль якої виконує Лорі Меткалф) засуджувала будь-який інтерес до жінок і люто їх зневажала. Зрештою, таке відчужене існування і надмірний контроль матері викликали у Ґіна глибоку психологічну травму, яка з часом перетворилася на небезпечну нав’язливу ідею.
В серіалі Netflix минуле і сучасне переплітаються, утворюючи цілісну картину перетворення Еда Ґіна — від ізольованого хлопчика до особи, здатної на злочини, які шокували світ. Шоуранери намагаються не просто відтворити факти, а зазирнути всередину його підсвідомості: показати, як виховання, самітність і пригнічені потяги поступово зруйнували грань між дійсністю і божевіллям.
Злочини Еда Ґіна
Після кончини матері Ед Ґін не зміг змиритися з утратою. Він став викопувати тіла жінок, схожих на неї, на місцевому кладовищі, намагаючись заповнити пустку і створити ілюзію того, що мати все ще поруч. Згодом він почав вбивати жінок у своєму місті. З решток тіл виготовляв предмети домашнього вжитку: меблі, світильники, маски, тарілки. Під час обшуку його помешкання поліція виявила миски з людських черепів, крісла, обтягнуті людською шкірою, і навіть одяг, зроблений з останків жертв. Ед Ґін страждав на патологічну манію — він зізнався, що вдягав костюми з людської шкіри, щоб, за його словами, “відчути себе жінкою”.
Скільки людей убив Ед Ґін
Офіційно Еда Ґіна звинуватили у вбивстві двох осіб — Мері Гоґан, власниці місцевого бару, частини тіла якої знайшли в його будинку, та Берніс Ворден, власниці крамниці з інструментами в Плейнфілді. Саме загибель останньої стала причиною його затримання. Хоча Ґіна офіційно визнали винним лише у двох вбивствах, існують гіпотези, що жертв було більше, проте ці злочини так і не вдалося довести або зв’язати з його ім’ям.
Які психічні розлади мав Ед Ґін
У Ґіна діагностували декілька психічних захворювань. Він хворів на шизофренію, що супроводжувалася постійним почуттям тривоги та манії переслідування. До цього додалося тяжке психічне порушення, яке поступово розмило для нього межу між реальністю та вигадкою, життям і смертю. Саме на цьому підґрунті згодом розвинулася його патологічна жорстокість.
Через надзвичайну жорстокість діянь Еда Ґіна тривалий час існували припущення, що він міг бути причетним до некрофілії та канібалізму. Серіал “Чудовисько: Історія Еда Ґіна” частково підтримує ці фантазії, зображуючи сцени, в яких персонаж демонструє збочену пристрасть до тіл своїх жертв. Втім, сам Ґін категорично спростовував будь-яку причетність до канібалізму чи некрофілії. Згідно з інформацією Гарольда Шехтера, автора книги Deviant: The Shocking True Story of the Original “Psycho”, він нібито стверджував, що запах мертвих тіл викликав у нього відразу, а не потяг.
Чи була реальною Аделін Воткінс
У серіалі персонаж Аделін Воткінс, яку зіграла Сюзанна Сон, представлена як близька подруга і кохана Еда Ґіна. Хоча “Чудовисько” містить багато художніх домислів, цей образ має реальну основу — у житті Ґіна дійсно існувала жінка на ім’я Аделін Воткінс. Згідно з документами газети Plainfield Sun, вона проживала у Плейнфілді, підтримувала з ним зв’язок і навіть погодилася на заручини у 1955 році, проте згодом скасувала їх і відмовилася від одруження. Деякі джерела стверджували, що їхні стосунки тривали майже два десятиліття, проте сама жінка пізніше це спростувала. Справжня історія їхнього зв’язку досі залишається таємницею.
Проте, у шоу її представляють єдиною людиною, яка розуміє Еда, адже сама вона теж захоплюється нью-йоркським фотографом-криміналістом Віджі. Саме Аделін показує Ґіну серію фотографій з концтаборів і журнали про справжні злочини (pulp magazines — це популярні видання 1940–1950-х років, які описували криваві історії), зокрема з матеріалами про Ільзу Кох (яку в серіалі грає Вікі Кріпс), нацистську злочинницю, відому під прізвиськом “Відьма з Бухенвальда”. Отже, Аделін знайомить Ґіна з темами насильства і нацизму, що лише посилює його патології. Ця сюжетна лінія дає авторам можливість показати, як викривлені уявлення про реальні жахіття Другої світової війни трансформуються в масовій культурі на сенсаційні розваги. Водночас серіал робить акцент на небезпечному впливі такого контенту на неврівноважених людей, подібних до Ґіна, але подекуди це виглядає поверховим — скоріше як критика жанру, а не його осмислення.
Які фільми були натхненні історією Еда Ґіна
Історія Еда Ґіна стала джерелом натхнення для декількох культових фільмів жахів. У 1960 році його життя було покладено в основу образу Нормана Бейтса у фільмі “Психо” (Psycho) режисера Альфреда Гічкока. Власне, “Психо” став переломною стрічкою для жанру хоррору: до його виходу монстрами вважалися перевертні, вампіри чи Франкенштейн — вигадані істоти, далекі від реальності. Після нього зло перестало бути казковим і набуло людської подоби — воно могло жити поруч, у сусідньому будинку. Фільм повністю перевернув уявлення про те, чого насправді варто боятися.
Згодом, у 1974 році персона Ґіна стала прообразом головного злочинця у “Техаській різанині бензопилою” (The Texas Chainsaw Massacre). А у 1991 році певні аспекти діяльності Ґіна вплинули на створення персонажа у фільмі “Мовчання ягнят” (The Silence of the Lambs).
Фабула серіалу “Чудовисько: Історія Еда Ґіна” викладена із частими часовими стрибками, що дозволяє об’єднати різні епізоди життя головного героя та провести паралелі з відомими екранізаціями. Подібна структура має на меті приховати фрагментарність біографічного матеріалу Ґіна. Щоб якнайповніше відтворити масштаб жаху, пов’язаний з Ґіном, шоураннери розширили деякі епізоди та додали художні деталі, зокрема дві вигадані історії, які приписали самому вбивці.
Наприклад, у першій серії серіалу Ґін вбиває свого старшого брата Генрі (якого зіграв Гадсон Оз) після того, як той повідомляє про намір одружитися з двічі розлученою жінкою та покинути батьківський дім. За сюжетом, Ґін б’є брата дерев’яною палицею і підпалює місце події, щоб інсценувати нещасний випадок. Насправді жодних доказів того, що Ед Ґін убив брата, не існує. За свідченнями, наведеними у книзі Deviant: The Shocking True Story of the Original “Psycho”, брати дійсно гасили пожежу в полі у 1944 році, коли Генрі помер. Згідно зі звітом поліції, причиною смерті Генрі стали удушення і серцева недостатність.
Також є частина сюжету, присвячена Евелін Гартлі (у виконанні Еддісон Рей в серіалі). Вона розповідає про молоду дівчину, яка пропала безвісти, і чию історію автори серіалу умовно пов’язали з Едом Ґіном. Використавши реальне ім’я жертви, творці перетворили цю лінію на художній підсюжет, який радше виглядає як іронічна вигадка, ніж правдива реконструкція подій.
Що сталося з Едом Ґіном
16 листопада 1957 року в будинку Еда Ґіна виявили тіло Берніс Ворден. Поліція встановила, що з тілом поводилися так само, як зі здобиччю після мисливського полювання. Ця картина шокувала навіть бувалих слідчих. Саме це жахливе відкриття стало ключовим доказом у справі та призвело до арешту Ґіна у його помешканні, де також знайшли численні докази його злодіянь — частини тіл, предмети побуту, зроблені зі шкіри, і особисті речі жертв. Через діагноз шизофренії його визнали недієздатним до перебування у в’язниці та направили до Центральної державної психіатричної лікарні, де він перебував під суворим наглядом і проходив курс лікування.
У 1968 році його визнали психічно здоровим для судового процесу і засудили за вбивство Берніс Ворден. Згодом вирок змінили, визнавши, що під час злочину він не розумів своїх дій. Після цього його знову відправили до психіатричної лікарні. У 1974 році Ґін подав прохання про звільнення, але залишився під наглядом у лікарні. Згодом його перевели до Інституту психічного здоров’я Мендота в Каліфорнії. Ед Ґін пішов з життя у 1984 році у віці 77 років від онкології легень.
Чому історія Еда Ґіна знову викликає інтерес
Після успіху серіалу “Чудовисько: Історія Джеффрі Дамера” глядачі чекали на продовження. Історія Еда Ґіна викликала сплеск зацікавлення завдяки його соціокультурному відбитку. До слова, один із наскрізних мотивів серіалу — вплив Еда Ґіна на інших злочинців. У “Монстрі” цей зв’язок показано через серійного вбивцю Річарда Спека, який надсилає Ґінові листи і називає його своїм “ідолом”. Насправді жодних доказів такого спілкування не існує.
