У березні вийшов свіжий випуск Vogue Ukraine Edition №9 про проект «Вітер змін». У цьому випуску вшановують жінок, які власними діями кидають виклик гендерним стереотипам на робочому місці: вперше в історії Vogue UA увійшли операторка метро, сапер у водолазці, технік з дронів, тракторист, пілот БПЛА та супервайзер доменної печі.
Олеся Голуб, начальник виробництва доменного цеху «Каметсталь» Групи Метінвест
реклама.
Олесі Голуб 42 роки. Вона витратила майже половину її життя на підприємстві Групи Метінвест «Каметсталь» у Дніпропетровській області. Це одне з найбільших металургійних підприємств України та єдиний світовий виробник спеціалізованих заготовок для залізничного транспорту, які використовуються як у вагонах, так і в локомотивах.
«Каметсталь» нагадує місто в місті: тут, на берегах Кам’янського водосховища, безперервно переробляється руда на площі в сотні гектарів. Витоки цього металургійного підприємства сягають кінця ХІХ століття, коли була прокладена залізниця між Донецьким вугільним і Криворізьким залізорудними басейнами. Колії проходили біля села Кам’янське над Дніпром — яке нині перетворилося на промислове місто з чвертьмільйонним населенням.
У лютому 1889 року бельгійські, польські, німецькі та французькі підприємці та інженери урочисто відкрили першу доменну піч і створили металургійне підприємство. Того ж року вироби з чавуну та сталі були представлені на Всесвітній промисловій виставці в Парижі (де Гюстав Ейфель побудував свою вежу) і були нагороджені Великою золотою медаллю. Таким чином, відстань від шлакопереробного заводу Олеся до Парижа менша, ніж здається.
«У дитинстві я мріяла бути лікарем, а точніше акушером-гінекологом. Я прагнула побачити диво життя, яке народжується на світ. Тут, на заводі, життя теж народжується. Лише з розплавлених матеріалів — залізної руди, агломерату, окатишів, коксу — ми виробляємо необхідні для людства продукти», — розповідає Олеся Голуб. Вона має на увазі чавун, арматуру та сталевий прокат, які життєво необхідні для будівництва хмарочосів і мостів, а також прокладання залізниць і ліній метро.
Мій вступ у металургію був досить випадковим. Я супроводжував друга на вступні іспити до Дніпровського державного технічного університету. Через кілька років я отримав диплом інженера-механіка. У мене залишився лише один шлях кар’єри — на виробництво.
Трудову діяльність Олеся розпочала в доменному цеху робітницею з лопатою та ломом. З часом перейшла до адміністративних обов’язків. Шість
Источник
