У свої 28 років Гарріс Дікінсон встиг зібрати ціле портфоліо ролей, які одночасно дратують і заворожують. Але байдуже, що саме ви відчуваєте, дивлячись на його персонажів, — одне зрозуміло: від них неможливо відвести погляд. Його герої — це не чарівні протагоністи, а люди з реальними рисами. Вони недосконалі, неоднозначні й саме тому такі цікаві. Дікінсон — делегат нової ери у світовому кіно. Він відмовляється від голлівудських шаблонів і формує новий стандарт для сучасних провідних акторів.
Гарріс Дікінсон в рекламній кампанії Prada
Реклама.
Гарріс Дікінсон народився 24 червня 1996 року в Лейтонстоуні, на сході Лондона, і виріс у Гаямс Парку. Його батько був соціальним працівником, а мати — перукаркою, тож життя в хлопця було звичайнісіньке: він не мав доступу до престижних шкіл чи драматичних курсів, як багато інших британських акторів.
У 17 років Дікінсон майже вступив до Королівської морської піхоти. “Морська піхота здавалася реальним кар’єрним вибором, — згадував він в інтерв’ю The Guardian. — Акторство? Це була фантазія”. Але його викладач у RAW Academy переконав повернутися до театру.
Кадр із фільму “Пляжні щури”, 2017
Далі — класика: робота барменом, зміни в готелях, складання одягу в Hollister і безлічі відеозаписів для проб у власній спальні. Великий прорив стався, коли він отримав роль у фільмі “Пляжні щури” (2017) режисерки Елізи Гіттман, де зіграв підлітка, який шукає себе. Для хлопця, який ніколи не був у Нью-Йорку, Дікінсон ідеально вжився в роль. Стрічка стала гітом фестивалю “Санденс”, а критики порівнювали Дікінсона з Раяном Гослінгом. Молодого актора навіть номінували на Independent Spirit Award та Gotham Independent Film Award.
Кадр із фільму “Трикутник смутку”, 2022
Дікінсон міг би просто прийняти пропозиції й стати ще одним типовим романтичним героєм Голлівуду. Але ні. У фільмі “Трикутник смутку” (2022) він зіграв Карла, манекенника, який опинився на яхті з мільярдерами та інфлюенсерами. Цей герой — суміш невпевненості, хитрості та слабкості. І, парадоксально, саме він стає улюбленцем глядачів. “Я хотів показати його людяність, навіть у найжалюгідніші моменти”, — сказав Дікінсон в інтерв’ю для Variety.
Кадр із фільму “Залізний кіготь”, 2023
Ролі, які глибоко недосконалі, часто на межі краху — закономірність у його кар’єрі. Чи то наївний Принц Філіп у фільмі “Чаклунка: Повелителька темряви” (2019), чи Девід фон Еріх, реслер з трагічною долею у стрічці “Залізний кіготь” (2023), Дікінсон тяжіє до героїв, які змушують глядачів і замислитися, і відчути дискомфорт.
Його наступний гіт — “Хороша погана дівчинка” (Babygirl), прем'єра якого відбулася на Венеційському кінофестивалі 2024 року. У цьому еротичному трилері він грає нахабного інтерна, що спокушає свою керівницю у виконанні Ніколь Кідман. Критики після прем’єри у Венеції похвалили гру актора й назвали її “безжалісно напористою”.
Кадр із фільму “Хороша погана дівчинка”, 2024
Попереду в Дікінсона багато цікавого: драма “Бліц” Стівена Макквіна про Другу світову війну з Сіршею Ронан, серіал з Еммою Коррін і навіть режисерський дебют з фільмом Dream Space.
Гарріс Дікінсон — це не просто черговий голлівудський актор із симпатичним обличчям. Його кар’єра — це смілива спроба дослідити, що означає бути людиною на екрані: зі слабкостями, з поразками, з нерозв'язаними питаннями. Його персонажі змушують глядачів ставити собі незручні запитання, кидати виклик звичним ідеалам і, можливо, навіть змінювати погляд на самих себе.
Гарріс Дікінсон на Венеційському кінофестивалі 2024 року
У світі, де ідеалізовані образи провідних героїв поступово поступаються місцем складним і багатогранним персонажам, Дікінсон є авангардом цієї трансформації. Вибір ролей, готовність бути уразливим, майстерність у передачі внутрішнього конфлікту — усе це робить його унікальним у сучасному кіно.
