Спочатку ми на ці дрібниці не звертаємо уваги, але з часом роздратування накопичується, і в якийсь момент розумієш: всьому є межа!
Запізнення
"У мене була подруга, яка завжди спізнювалася, та не на 10-15 хвилин, а на півгодини і навіть годину. При цьому сама я продовжувала приходити вчасно – просто не можу інакше. Якось домовилися зустрітися з нею в метро (мобільних тоді ще не було). Я прочекала її на зупинці 40 хвилин і поїхала. І ось їду і думаю: адже прийшла ж, зараза, і сидить, чекає на мене! Коротше, вийшла з вагона і поїхала назад. До місця нашої зустрічі я приїхала на 1 годину 15 хвилин пізніше призначеного часу, і справді: сидить і чекає. Кажу: ну ось чого ти сидиш – невже незрозуміло, що я вже не витримала і поїхала?! А вона каже: я знала, що ти заспокоїшся і повернешся. Через кілька років ми з нею все ж розлучилися без сварок і з'ясування стосунків – просто в якийсь момент я зрозуміла, що не можу собі дозволити провести півжиття в очікуванні", інформує Ukr.Media.
"Ми з Олегом дружимо з першого курсу, і скільки я його пам'ятаю, він завжди і скрізь запізнювався. Пройшли роки, і ми обоє змінилися: він вже давно перестав вибачатися за запізнення, вважаючи, що це в порядку речей, а я став більш дратівливим і нетерплячим. Зараз нам обом по 50, і зустрічаємося ми вкрай рідко".
Необов'язковість
Як було б добре, якби нас оточували тільки ті друзі, на яких можна покластися! Щоб можна було і в гори, і в розвідку, навіть незважаючи на те, що ви ні туди, ні туди не збираєтеся! Але в житті все йде по-іншому.
"У мене була подруга, з якою ми ділили все! Скільки разів я їй допомогла – не злічити. А вона мене просто зрадила, причому і сума була жалюгідною – 300 доларів. Прикро усвідомлювати, що ціна нашої дружби була менше 300 баксів".
"Ми домовлялися з друзями в жовтні їхати в Єгипет. Потім раптом вони кажуть: а давайте краще влітку до Туреччини. Пояснили, що через роботу можемо тільки в жовтні. Вони кажуть: та нам, в принципі, всеодно! Підібрали варіант, який всіх влаштовував, домовилися під'їхати оплатити. І раптом в 7 ранку смс: "Ми вирішили їхати по гарячій путівці, виліт завтра, з вами в не летимо".
Нав'язливість
Як відомо, дружба – поняття цілодобове. Але це добре звучить в теорії, а на практиці іноді хочеться побути одному. Після виснажливого робочого тижня, після важливих переговорів з клієнтами, після генерального прибирання хочеться просто посидіти на дивані і подивитися фільм. Мовчки. В самоті. Але не так воно було.
"Ось, здається, вже все сказав: втомився, хочу відпочити. І чую у відповідь: відмінно, підходь до нас, вип'ємо пива, розслабимося! Але я не хочу нікуди підходити! І доводиться щось вигадувати про хворобу, про те, що вранці машину з сервісу забирати, ще щось таке… Не можу ж я просто сказати: так відчепіться ви всі!"
Небажання зустрічатися
"З появою месенджерів ми з подругою почали віддалятися один від одного. Точніше, як вона це називала, ми стали "епістолярними подругами" – тобто кожен день писали один одному листи. На всі мої спроби зустрітися подруга відповіла, що у неї немає сил і часу, але у черговому листі розповідала, як увечері вони затишно посиділи в кафе з приятелькою, або як колега запросила її в гості. В кінці кінців я припинила цю переписку – це з дружби перетворилося на щось небачене!"
"Неймовірно бісить, коли дзвониш одному, кажеш: треба зустрітися! А він починає гортати щоденник: басейн, зустріч з партнерами, зал… Може, як-небудь наступного тижня? Я цього не розумію і ніколи не зрозумію!"
"Якось близька подруга відмовилася зустрітися – мовляв, багато роботи. Через деякий час запросила її ще раз, а вона послалася на проблеми в сім'ї, немає настрою. І так було щонайменше разів п'ять, поки я не зрозуміла, що вона не хоче мене бачити. Чесно кажучи, вже й не дуже цікаво чому. Просто зло розбирає – навіщо стільки часу потрібно було робити з мене ідіотку?!"
Хвастощі і безтактність
Дуже часто люди намагаються піднести свої мінімальні (і нерідко вигадані) заслуги за рахунок неприємностей своїх друзів. З точки зору психології це зрозуміло: порівняно з чужим провалом навіть свій невеликий горбок здається горою.
Варіантів маса. Можна розповісти подрузі, у якої чоловік втратив роботу, як багато заробляє ваш власний чоловік. Якщо у сім'ї проблеми у відносинах з дітьми, можна розповісти про своїх прекрасних і вихованих дітей, якщо проблеми в особистому житті – повідати, як сильно ви з чоловіком один одного любите, якщо нестача грошей – співчутливо повідомити, що ви собі не уявляєте, як можна жити на квартирі, яку винаймаєш (або з батьками) і не відпочивати хоча б пару разів на рік.
"Бісить, коли хваляться. І ти ніби знаєш, що людина гідна сама по собі (інакше навіщо з нею дружити?). Але ось ці розповіді про те, як її діти чи не в рік прочитали всього Маркеса, або чоловік вільно говорить на ірландській-англійській – що навіть ірландці приймають за свого, або про те, які вони генії, неймовірно дратують. Скромніше треба бути, друзі".
"Якось втратила роботу і зайшла за розрадою до подруги. А вона сказала: не переживай! Ось дивись, скільки снігу намело, бери лопату і греби, двірником підеш! Жарт не зрозуміла. Прикро було дуже".
"Моя подруга може за очі обговорювати спільних знайомих, говорити про них гидоти, а в обличчя їм посміхатися і сюсюкати – які ви молодці! Не люблю таке…"
Окрема розмова – втручання в особистий простір. Найчастіше друзі намагаються "на правах друга" влізти у ваше життя, і все "порішати":
"Скажи чоловікові: ще раз не прийде ночувати – подаси на розлучення! Ти себе не на смітнику знайшла!"
"А що, твоя дочка досі ні з ким не зустрічається? Чому?!"
"Ні, не такий хлопець тобі потрібен! Та ти подивися на нього – він же ботан!"
Але буває і так, що друзі активно залучають вас до свого особистого життя, і це теж дуже сумнівне задоволення.
"Є у мене подруга, яка після кожної сварки зі своїм хлопцем поливає його брудом, причому використовує слова, які цензуру не проходять. І після кожної спроби розлучитися вони знову миряться і намагаються налагодити стосунки. У мене ж врешті-решт сформувалася про її хлопця стійка негативна думка. А вона, помирившись, пропонує сходити кудись вчотирьох (ми з чоловіком і вона з цим хлопцем). Зрозуміло, я відмовляюся: завдяки її старанням я її хлопця бачити не можу, не те що за одним столом сидіти. І після третьої відмови від зустрічі подруга затіває скандал зі мною: чому я з ними нікуди не ходжу? "Ти що, дурна? Ти ж стільки розповіла про свого хлопця, а тепер хочеш, щоб я дружила з ним?" – кожен раз думаю я, а вголос знаходжу "пристойні" відмазки.
Бісить, коли друзі вважають тебе просто шматком мила: вони брудні руки об тебе помили, сполоснули, а ти, як мило, сам обновишся. А не так!"
Думка психолога
"Ви можете вибирати, приймати друзів з їх недоліками або не приймати".
– На жаль, досить часто, замість того, щоб концентруватися на власних проблемах, ми концентруємося на проблемах друзів – справжніх чи уявних, – говорить психолог Марина Деркач. – І подумки (а іноді і вголос) вказуємо, кому з них і як потрібно змінитися. Звичайно, ситуації бувають різні, але в більшості випадків намагатися змінити іншу людину все ж не варто. Ви можете прийняти недоліки свого друга і продовжувати дружнє спілкування, або не приймати і це спілкування припинити. Буває так, що вас все влаштовує, але з деяких питань – наприклад, щодо виховання дітей – ви не сходитеся, але тема час від часу спливає. Повірте: не варто з піною у рота доводити свою правоту. Якщо так вже хочеться, спокійно наведіть свої аргументи, вислухайте аргументи опонента і… заспокойтеся. Покладіть кінець цього спору простою фразою: "Я ціную твою думку, але зараз мені не хочеться сперечатися. Давай відкладемо цю тему на наступний раз". І в переважній більшості випадків ваш конфлікт буде вичерпано ще до його початку.
Джерело: ukr.media
