Цирцея: Грецька богиня, яка захопила серця читачів “Одіссеї”

Після перегляду вражаючої стрічки "Одіссея" Крістофера Нолана, яка наразі встановлює рекорди відвідуваності в кінотеатрах, чимало глядачів виявили цікавість до образу таємничої чаклунки Цирцеї, яку Одіссей зустрів під час своїх подорожей. Розкриємо деталі про цю постать.

Саманта Мортон у втіленні Цирцеї ("Одіссея", 2026)

Цирцея є донькою бога сонця Геліоса та океаніди Персеїди, а не олімпійською богинею. Її оселею був загадковий острів Еея, де відбулася її зустріч з Одіссеєм та його екіпажем. Цирцея уособлює чарівну, але небезпечну таємничість чаклунства. Найбільш відома вона завдяки “Одіссеї” Гомера: коли супутники Одіссея досягли її острова, вона трансформувала їх на свиней. За допомогою бога Гермеса Одіссею вдалося протистояти її магічним силам. Після цього Цирцея не тільки повернула людську подобу його команді, а й стала мудрою порадницею та коханою для хитромудрого царя.

В мистецтві та літературі образ Цирцеї (Кірки) зазнав надзвичайної трансформації: від античного символу “небезпечної чаклунки-спокусниці” до сучасної феміністичної ікони, яка сама стала центральним персонажем бестселера. У класичному образотворчому мистецтві, зокрема в епохи бароко, неокласицизму та символізму, Цирцея була часто зображуваною героїнею. Митці захоплювалися контрастом між її божественною красою та тваринною природою її жертв. Оскільки Цирцея перетворювала людей на вовків, левів та свиней, її часто змальовували оточеною приборканими дикими тваринами, що символізувало її панування над людськими інстинктами.

Сільвана Мангано у втіленні Цирцеї ("Одіссея", 1954)

Так, на полотні Джона Вільяма Вотергауза “Цирцея подає кубок Одіссею” (1891) вона постає гіпнотичною, холодною та надзвичайно привабливою фатальною жінкою. Цирцея зображена на троні, а позаду неї в дзеркалі відбивається постать Одіссея, що наближається. Вона впевнена у своїй божественній всемогутності, не усвідомлюючи, що цей чоловік зламає її чари. Натомість, у творі Бартоломео Манфреді “Одіссей і Цирцея” (XVII ст.) вона виглядає як розкішна, владна римська аристократка, що тримає магічний келих. Одіссей тут представлений у момент, коли він уже розкрив її задум і погрожує їй мечем.

“Цирцея подає кубок Одіссею” (1891)

Якщо у класичній міфології та мистецтві Цирцея виступає як другорядний антагоніст, що стає перешкодою на шляху героя, то сучасна американська письменниця Медлін Міллер перетворила її на головну героїню культового роману “Цирцея”, який здобув статус світового бестселера. У її творі Цирцея зображена не як зла чаклунка, а як покинута, налякана і самотня дівчина, яка страждає від знущань з боку родичів (адже її батько — бог сонця Геліос, проте вона не успадкувала його величі чи краси). У книзі її перетворення людей на тварин спочатку є актом самозахисту, а не злим умислом. Коли смертні рибалки намагаються вчинити насильство над нею на її острові, вона виявляє в собі силу чаклунства і вперше перетворює їх на свиней, що символізує їхню тваринну сутність.

“Цирцея” вийшла українською мовою у 2020 році

У трактуванні Міллер Одіссей далекий від образу ідеального епічного героя. Він представлений як хитрий, втомлений війною та багаторічними мандрами чоловік, який проводить на острові з Цирцеєю кілька років. Між ними виникає глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок, а не просто стосунки полоненого і чаклунки. Коли він залишає її, щоб повернутися додому, це не є перемогою героя над відьмою, а розставанням двох зрілих, випробуваних життям особистостей. На відміну від міфу, де Цирцея часто завершує своє життя трагічно або залишається на другому плані, у романі Міллер вона сама обирає смертність, відмовляється від божественної гордині Олімпу і знаходить справжнє, земне щастя та спокій.

Джерело