1 липня 1932 року світ побачила перша кольорова обкладинка журналу Vogue. Її творцем був видатний фотограф Едвард Стайхен. Наталія Васюра, журналістка та дослідниця, ділиться історією одного з найвпливовіших фотографів моди в історії, який створював портрети Чарлі Чапліна, Грету Гарбо та зробив незабутні знімки для Vogue та Vanity Fair.
Едвард Стайхен
Реклама.
У такий самий спекотний день, як сьогодні, рівно 94 роки тому, американські читачі отримали новий випуск журналу Vogue. Те, що вони побачили, не просто дивувало – це вражало. До того часу обкладинки всіх журналів, незалежно від тематики, були виключно ілюстрованими. А тепер, вперше в історії, журнал прикрасило кольорове фото. На обкладинці Vogue за липень 1932 року американці побачили плавчиню в яскравому купальнику, яка тримала над головою червоний м’яч. Автор цього революційного знімка – Едвард Стайхен, без якого сучасний світ моди був би зовсім іншим.
Уродженець бідної родини емігрантів з Люксембургу, він одним із перших почав експериментувати з кольоровою фотографією. Водночас, на початку століття, після навчання в Парижі, Стайхен створював дивовижні чорно-білі фотопортрети, які завдяки грі світла нагадували живописні полотна модерністів.
Він фотографував Огюста Родена, Альфонса Муху, Морріса Метерлінка, Теодора Рузвельта та Ріхарда Штрауса, а своєю “улюбленою моделлю” називав Бернарда Шоу. У 1911 році Едвард Стайхен, на замовлення французького журналу Art et Décoration, зробив знімки дівчат-моделей у сукнях Поля Пуаре, тим самим започаткувавши моду на фотографію. Сьогодні саме ці кадри історики моди вважають першою у світі фешн-фотосесією.
Зйомка Едварда Стайхена для Vogue
Коли в середині 1920-х років американський видавець Конде Наст побачив роботи Стайхена, він негайно запросив його очолити фотографічний відділ Conde Nast і створювати знімки для Vogue та Vanity Fair. Варто зазначити, що свою першу модну фотосесію Стайхен провів просто в нью-йоркській квартирі Наста. До цього моменту він ніколи не використовував штучне освітлення – лише природне. Однак саме після цього фотосету Стайхен почав експериментувати з поєднанням денного та штучного світла. І його перша кольорова обкладинка з дівчиною-плавчинею стала своєрідним апогеєм цих творчих пошуків. Цей знімок був зроблений у студії, проте він чудово відтворював атмосферу сутінкового пляжу та прохолоду літнього вечора.
Стайхем під час роботи
Паралельно зі зйомками одягу Стайхен створював портрети знаменитостей для Vanity Fair. І до кожної особистості він мав свій унікальний підхід. Так, під час роботи з Чарлі Чапліним виникли труднощі з перших хвилин – досвідчений актор одразу зізнався, що не може всидіти на одному місці й не знає, як поводитися під час зйомки. Тоді Едвард Стайхен почав з ним розмовляти, показувати свої фотоальбоми та розпитувати про фільм “Золота лихоманка”, який щойно вийшов на екрани. Чаплін настільки захопився бесідою, що розслабився, а фотограф зробив одні зі своїх найкращих знімків.
Чарлі Чаплін в обʼєктиві Стайхена
Схожа ситуація трапилася і з Гретою Гарбо. Стайхену вдалося зняти її в перерві на знімальному майданчику фільму “Жінка справи”. Фотограф запропонував акторці сісти на звичайний стілець і почав знімати. У момент, коли він попросив її прибрати пасмо волосся з чола, і вона з досадою вигукнула: “О, це жахливе волосся!”, Стайхен зробив той самий культовий кадр, який донині вважається найкращим портретом Грети Гарбо.
Грета Гарбо
Кілька років потому Едварда Стайхена запросили фотографувати Анну Стен – українську акторку, з якою американська кіностудія на той час підписала один із найдорожчих контрактів у Голлівуді. Анна, ім’я якої донедавна було майже невідоме українському читачеві, на початку 1930-х років була яскравою європейською кінозіркою, яка співпрацювала зі знаменитими акторами та режисерами у звуковому кіно.
За плечима Стен була успішна кар’єра в Радянському Союзі, навчання у Київському театральному технікумі, голодні роки під час Визвольних змагань та загибель улюбленого батька. Після остаточного встановлення влади більшовиків в Україні їй, спадкоємиці козацького роду по батькові та купецького по матері, довелося приховувати своє походження.
Анна Стен
На початку її кар’єри в США Стайхен зробив кілька фото Анни, які кардинально відрізнялися одне від одного. На знімку для Vanity Fair вона постала такою, якою її не бачили ні до, ні після. Звичайна дівчина з неохайно зібраним волоссям, одягнена в доволі просту сукню. Фотограф зосередив головну увагу на погляді – глядач бачить очі розумної жінки, яка очевидно не така проста, як її демонструють публіці. Складається враження, що Стайхен отримав завдання зобразити своєрідну пейзанку (продюсери тоді активно просували Стен як “російську Попелюшку”), але, вловивши її справжню сутність, показав читачам, що Анна зовсім не така, якою її намагаються створити продюсери.
Є й інший знімок – зовсім інший. Тут вона така, якою, вочевидь, і була насправді – драматична європейська акторка з багатим досвідом, дещо стурбована своїм невизначеним майбутнім у Голлівуді, готова працювати та боротися за своє місце під сонцем. На ній блуза від Chanel з особистого гардеробу, з яким Анна прибула до США. Її волосся лежало неслухняними пасмами, без жодної укладки. Саме так вона любила виглядати поза камерами.
Цією роботою Едвард Стайхен вкотре продемонстрував свою чутливість і глибину. До речі, Грета Гарбо після свого фотосету сказала, що з нього неодмінно вийшов би чудовий кінорежисер. Адже ніхто краще за нього не вмів так майстерно працювати зі своїми моделями.
Найближчу виставку Едварда Стайхена можна відвідати під час фестивалю Rencontres d’Arles (Арль, Франція) з 6 липня до 4 жовтня 2026 року.
Дізнатися більше про Анну Стен можна з книги Наталії Васюри “Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду”, виданої видавництвом Stretovych.